Розділ «11»

— Ми гадаємо, що не помилимось, коли довіримо справу зупинити московське військо панам Потоцьким, — сказав Сигізмунд.

Ян Потоцький, почувши таке, на мить став блідий, але одразу опанував себе.

— Ваша королівська величносте! — мовив він після майже непомітної затримки. — Ми з братом вдячні вам за ту довіру, котру ваша величність нам дає. Я і Стефан готові виконати наказ вашої величності, але смію нагадати, що у війську панує невдоволення тим, що йому вже давно не привозять платні. Смію припустити, що виступати з таким настроями проти такої великої сили не можна.

— Що ви пропонуєте? — похмуро запитав неприємно вражений такою відповіддю свого улюбленця король.

— Я пропоную дочекатися, поки прибуде казна, за котрою ваша величність відрядили обоз. Тоді ми з братом готові вирушити назустріч Шуйському.

— Тоді буде вже пізно! — вставив Станіслав Жолкевський. — Не варто забувати, що до Москви не більше чотирьохсот верстов, і цю відстань Шуйський подолає за тиждень, не дуже при цьому кваплячись. А нам потрібно зупинити його якнайдалі від Смоленська.

— Якщо пан гетьман такий великий стратег, нехай і виступає проти московитів з таким непевним військом! — випалив Потоцький. — Але тоді я вмиваю руки!

— Не вважайте себе персоною, рівною Понтію Пілату! — відповів Жолкевський і, звернувшись до Сигізмунда, продовжив: — Якщо ваша величність довірить мені це завдання, я готовий виступити хоч завтра.

— Що ж, пане гетьмане! Ви увесь час хотіли залишити Смоленськ і відправитися до Москви, — заговорив Сигізмунд. — Я готовий здійснити ваше бажання. Дозволяю вирушити назустріч царевому братові, щоб не допустити його прибуття під стіни Смоленська.

— Дякую, ваша величносте! — схилив голову Жолкевський. — З вашого дозволу, я визначу сили, що заберу з собою.

— Так, ми подумаємо про це, — згодився король.

Станіслав Жолкевський зрозумів, що бажаного війська він не отримає.

Його побоювання справдилися вже надвечір, коли Лев Сапіга повідомив йому рішення короля.

— Їх величність дає вам, вашмость, усю крилату кавалерію, — це п’ять з половиною тисяч вершників. Його величність розуміє, що від гусарів мало користі під час облоги. Крім того, ви можете забрати всіх своїх гайдуків. До того ж гетьман Олевченко не проти того, щоб частина його козаків вирушила з вами, — сказав канцлер.

— Тож скільки війська зволили виділити мені їх королівська величність? — поцікавився Жолкевський.

— Я розумію ваш сарказм, вашмосць, але й ви повинні зрозуміти, що у Смоленську залишиться зовсім мало посполитого війська. І це при тому, що ми зовсім нічого не знаємо про ситуацію за стінами фортеці.

— Скільки? — повторив гетьман.

— Не менше семи тисяч.

— І це проти сорока тисяч, якими командує брат царя Василя? Пане канцлере, ви коли-небудь чули про перемогу при такому співвідношенні?

— Їх величність король упевнений, що не варто переоцінювати силу московитів...