Розділ «Глава 5»

Дорога до королівського замку пролетіла непомітно. Він не міг відірвати погляду від Квіти, що сиділа навпроти, чим бентежив її та змушував червоніти.

Вони трохи спізнювалися, тому часу роздивитися палац зсередини у нього не було. Швидко прогнали залами, коридорами, переходами, сходами у великій урочистий зал. Виявляється, всі мали стояти на своїх місцях. Місце для Школи було вільним. Вони розмістилися на ньому. Попереду стали керівники Школи і найстаріші викладачі, за ними інші, а під самою стіною дісталося місце учням. Нік виявив поряд з собою кілька знайомих учнів. Там був і Кавар Фундо. Ну, ще б пак, як старості та найстараннішому учневі не бути на балу? Також поруч з ним виявилася Амалі Едер. Краща учениця кафедри Цілительства. І це теж було логічно. Інших учнів він знав тільки поверхово, зрідка зустрічаючись з ними в їдальні.

Урочиста частина розпочалася. Пролунали звуки фанфар та зазвучав голос церемоніймейстера.

— Його величність король Фенстел. Принц Тан! — називав тих, хто входив, розпорядник. — Принц Уртес! Принцеса Нілаон!

Нік, підпираючи стіну, нічого не бачив за головами та головними уборами тих, хто стояв попереду. І хоч одним із завдань, які ставив для нього Зонколан, було долучення до вищого суспільства, Ніку настільки цього не хотілося, що він сподівався відкласти це на якомога дальній термін, або краще назавжди. Урочистості завжди дратували й втомлювали його, але зараз було розпорядження директора Хегана, тому доводилося терпіти.

Виступив з промовою король, порадувавши стислістю та простотою виступу. Потім принц Тан розповів про досягнення армії королівства за минулий рік, а завершував цю говорильню канцлер Миті, який довго та нудно хвалився досягненнями й успіхами. На щастя, офіційна урочиста частина щорічного королівського балу на цьому закінчилася. Далі король у супроводі свити почергово підходив до груп присутніх і про щось коротко з ними розмовляв. Підійшов він і до магів Школи. Обмінявшись вітаннями з директором Хеганом та привітавши магів із закінченням року, він пройшов далі. Через добрі півгодини король завершив свій церемоніальний обхід всіх присутніх, бо групи стали перемішуватися, а в залі заграла музика. Почався бал.

Маги Школи теж почали розходитися, знаходити знайомих, друзів, спілкуватися. Молодь танцювала в центрі залу. Нік помітив, як якийсь офіцер підійшов до Квіти і запросив її на танець. У залі народ почав перемішуватися, створюючи групи за інтересами. Поруч з Ніком залишалося кілька викладачів та учнів. Решта розбрелися по залу.

— Слухай, Каваре, а довго все це дійство триватиме? Воно мені вже добряче набридло, — запитав він учня-куратора, що стояв поруч.

— До самого ранку, — відповів Кавар. — Зараз трохи будуть танці, потім урочистий банкет, а після різні вистави та знову танці. А ти чому не веселишся і не танцюєш?

— Старий я вже для таких розваг, та й не люблю я це. А можна якось звідси втекти раніше?

— Звичайно, можна. Потрібно тільки довести до відома директора Хегана або когось із старших викладачів. Біля входу в палац всю ніч чергуватимуть карети зі Школи.

— Вже добре. Треба буде звалити швидше.

— Ти що? Так почесно потрапити на королівський бал! Всі учні хочуть, але беруть тільки кращих. Я взагалі не розумію, як ти потрапив сюди? Зазвичай учнів першого року не беруть. Тому радій та отримуй задоволення.

— Ага. Я і радію, — зло відповів Нік. — Ти сам чого стирчиш тут зі мною? Он скільки молодих дівчат вільних. Запрошуй і танцюй. Он красуня Амалі стоїть одна. Вперед!

— Ну що ти. Я з бідної сім’ї. На балах не бував. Танцювати не вмію. А до Амалі взагалі боюся підходити. Вона така красива, — сказав Кавар і почервонів.

— Це дурниці. Ти теж не останній учень у Школі. Чого боятися? Ну, хочеш я їй скажу, щоб вона тебе запросила?

— Ти що! Ні! Ні! Не треба, — злякався учень і втік подалі в натовп.

— От герой, — посміхнувся Нік йому навздогін.

— А, ось ти де! — прогримів знайомий голос над вухом і по спині начебто дошкою хтось вдарив.

— Зонколане, привіт. Радий тебе бачити. Тільки наступного разу контролюй силу, а то плечі мені поламаєш, — Нік радісно обнявся з главою клану. — Як твої успіхи? Давно тебе не бачив.