Розділ «Глава 5»

— Так. Це правда. До Школи залишалося ще трохи часу, тому щоб мене підготувати Ліна провела ініціацію.

— Добре. А щось про магічний ментальний захист Ліна вам говорила? Може, робила його вам?

— Ні. Нічого такого я не пригадаю, але щось про це говорив Гуру на повній ініціації. Я мало що пам’ятаю. Він сказав, що ініціація трохи не вдалася і будуть побічні ефекти. Але не уточнив, що він мав на увазі.

— З вами говорив Вищий?

— Ну, як говорив… Я останнім проходив ініціацію. Він тільки сказав, що не зовсім вдалася ініціація та щоб я покликав до нього Директора Хегана.

— Зрозуміло. Давайте повернемося до Ліни. Казала вона вам, коли збирається повернутися в Тротс?

— Ні. Навіть навпаки. Казала, що більше ніколи не збирається повертатися ні в Школу, ні в Тротс. Тому й не відвела мене в Школу сама, а Магістр Зонколан забрав мене в Холу.

— А що за послання вона передала з вами в Школу?

— Так я ж все розповів директору Хегану. Він сказав, що передасть вам і королю.

— Хеган передав. Але мені б хотілося від вас його почути. Може, він не зовсім точно передав?

— А, зрозуміло, — продовжував зображати дурника учень. — Там говорилося, що Темні планують війну з Тротсом. Будують портал для цього. Чудовиськ там або ще когось перенести. А поки змусять Вогненних та Земляних воювати з нами, щоб послабити. Тому просила готуватися, готувати війська. От і все. Але я говорив потім з директором Хеганом. Він та інші маги вважають, що ніяких ознак війни та небезпеки немає.

— Ваш директор правий. Ніяких ознак немає, і, думаю, не буде. Ну що ж, Ніку. Я і так вас занадто довго затримав. Ви можете йти, — тільки після цих слів тиск в голові зник. Вочевидь, зрозумівши, що не зможе пробитися через захист, Дорінг здався. Або відклав на інший час спроби взнати думки дивного учня.

— Дякую, Магістре. Я радий був з вами познайомитися. Завжди до ваших послуг, — попрощався Нік і швиденько забрався з ніші.

Голова розколювалася після численних спроб Дорінга, пробити дірку в захисті та дістатися до вмісту його голови. Не привертаючи уваги, він під стінкою дістався до місця, звідки його забрали. Там все ще були кілька викладачів школи і Квіта в тому числі.

— Ти де пропадав? — кинулась вона до нього з питанням, коли помітила, що він підійшов.

— А з чого така турбота? Як мені здавалося, ти чудово проводила час з армійським офіцером, — огризнувся Нік.

— Тому що директор попросив доглянути за тобою. А ти що, ревнуєш? Так треба було самому мене запросити на танок.

— Я не маленький, щоб за мною наглядати. Та й з чого мені ревнувати? Я ж простий учень, а ти Магістр. Мені за статусом не дозволено запрошувати тебе на танець. А був я на милій бесіді з Магістром Дорінгом, який, як дятел, довбався у мене в голові.

— Значить, він дізнався все, що хотів?

— Ага. Обламався, правда, виду не показав. Ввічливо поводився, але, думаю, що це не остання його спроба покопатися в моїй голові.