Розділ «Глава 5»

— Ніку, — втрутився Цифріт. — Навіщо тобі це? Майстерня не приносить прибутку.

— Не бійся, мій юний друже. Я вірю, що ми зможемо перетворити її на процвітаюче підприємство. І ти нам у цьому допоможеш.

— Ніку, дві тисячі татінів — це дуже великі гроші, — скарбник все ще не міг повірити в реальність такого рішення після його висновків. — Навіщо тобі це?

— По-перше, як я вже сказав, я вірю, що ми зможемо повернути добру славу і гроші майстерні. По-друге, у мене не так багато друзів у цьому місті. Я готовий допомогти вам й не дати просто так кинути справу всього вашого життя та виїхати звідси. Ти можеш подумати і не давати відповідь зараз.

— А що тут думати? — сказав Окертуз. Він подивився на задоволених гномів, на усміхнену Раті. Вони дружно закивали у відповідь. — Я згоден. Спасибі тобі, Ніку. Ти рятуєш не тільки мою справу, а й справу мого батька, діда і добре ім’я всієї моєї родини.

— Гаразд, гаразд, — збентежився маг. — Не роби з мене рятівника. Я ще сподіваюся добре заробити при цьому.

Тиждень пішов на підготовку та оформлення покупки. Оплативши послуги Майстра Хедре Ловена — законника Школи, Нік позбувся головного болю при оформленні документів. Все було підготовлено в термін і в суворій відповідності до законів Тротса. Ловен повністю супроводжував угоду купівлі майстерні, тому Ніку залишалося тільки приїхати до міської управи та розписатися в документах. За цей час Окертуз виготовив, за кресленнями Ніка, кілька великих і маленьких умивальників, а Цифріт оформив на них ексклюзивне право на виготовлення.

Нік вирішив застосувати в новому світі всі маркетингові прийоми, яким він навчився на Землі. Знаючи популярність скарбника Майстра Анти в Школі, подарував йому один з великих умивальників з обіцянкою виплати винагороди за кожен новий замовлений. І вже до кінця другого тижня мав хороші замовлення на всі види умивальників, а також на велику партію інших виробів з металу, відра, тази, бочки для Школи. Інформація про їхні вироби почала швидко поширюватися містом та навіть за його межами.

Відвідавши у вихідний вже частково свою майстерню, він не міг натішитися. Робота кипіла на всю. Гноми взялися за свою звичну й улюблену справу. Рун, не зупиняючись, кував мечі й обладунки, а Еред прикрашав їх красивими хитромудрими візерунками. Всі інші вироби залишалися за самим Окертузом. Спочатку він взяв сина в помічники, але все рівно не справлявся і через тиждень йому довелося найняти ще одного коваля. У крамниці задоволений господарював Цифріт. Вони знайшли нарешті спільну мову з Окертузом та щасливо співіснували поруч. У майстерні оселилася радість і надія. А над усім цим, гордо розгойдуючись на вітрі, висіла нова вивіска майстерні, на якій два молоти поділяв меч на тлі щита.

Непомітно пройшла пора Змін, закінчувалася пора Підсумків. Настрій в Школі потрохи переходив від тривожного, з приводу складання іспитів, до святково-очікувального. Учні закінчували здавати іспити, а за стінами замку все жило очікуванням початку ярмаркового тижня. Викладачів та учнів, що особливо відзначилися, чекав королівський бал.

Нік вже здав майже всі іспити і більше часу приділяв не навчанню, а майстерні. Його зараз більше хвилювали хороші продажі на ярмарку. До початку залишалося кілька днів. Майже щодня він вирушав у місто, щоб все перевірити й дати нові вказівки. Ковалі працювали цілодобово. Через те, що вони сплатили підвищений збір на наступний рік, їм виділили більший торговий павільйон на ярмарку, тому й товарів слід було підготувати достатньо. Щоб ще збільшити продажі, Нік вирішив застосувати знання з Землі. Він змусив Цифріта написати невеликі рекламки із зазначенням товару, акцій та їх місця на ринку, а сина Окертуза з друзями — зустрічати всіх, хто в’їжджає в місто, й роздавати їх. Не дивлячись на опір Цифріта, який ретельно зважував всі витрати, він придумав ще кілька акцій та безкоштовних подарунків. Наприклад: купи п’ять мечів — отримай в подарунок умивальник. Треба було не тільки продати більше зараз, але й змусити покупців ще і ще приходити в майстерню протягом року.

Втомлений, після чергового дня проведеного в майстерні, сидів у кімнаті та вигадував нові завдання для Окертуза і Цифріта. У двері постукали. Нік зовсім не здивувався, побачивши знайоме обличчя Матотору. Останні тижні, особливо після купівлі майстерні, він зовсім забув про своїх шкільних друзів.

— Привіт, Матотору! Радий тебе бачити.

— Привіт, Ніку. Та я, власне, на хвилину. Тебе викликає директор Школи.

— З чого це раптом? А ти не знаєш навіщо?

— Ні. Просто сказали передати тобі, — відповів товстун й помчав на вечерю, що наближалася. Нік посміхнувся, побачивши довгу біляву тінь, яка побігла слідом за товстуном.

«Вони знайшли один одного», — подумав Нік про солодку парочку Матотору і Касталатуса.

— А, Ніку, заходь, — привітався директор Хеган.

— Щось трапилося? — запитав учень, перебираючи в думці ймовірні причини настільки дивного виклику.

— Та ні. Все добре. Тут твоєї персоною зацікавилися в королівському палаці. Особисто Магістр Дорінг хоче тебе побачити. Я підозрюю, що не так побачити, як в голові у тебе покопатися. Його дуже турбують новини про Ліну, що вона жива. Ти ж, певно, знаєш його ненависть до неї. Тому чекають на тебе неприємні хвилини.