Розділ «Глава 5»

— Добре. Я поговорю з ним, якщо він сьогодні прийде, — погодився Нік.

— Який прийде. Він зранку вже по майстерні лазить. Невгамовний.

— Ну пішли. Зв’яжемо його і віднесемо в Академію скарбників. Заплатимо там великі гроші, щоб його на вулицю не випускали.

— Тобі смішно. А я нормально працювати не можу вже декілька днів.

— Не переживай. Це по молодості він такий занадто активний і не знає міри. Давай веди. Будемо ловити і в’язати, — не зміг втриматися, щоб ще раз не підчепити друга Нік.

Вони знайшли Цифріта в невеликій коморі, де коваль зберігав заготовки для виробів. Той щось усередині перераховував та записував собі на пергамент. Захопившись роботою, він не помітив, що хтось увійшов.

— Привіт, Цифріте. Ледве тебе знайшли, — відволікли учня-скарбника.

— А, Ніку, добрий день! — радісно вигукнув Цифріт й підійшов до них. — Я якраз хотів тобі показати те, що вже встиг зробити. Ти знаєш…

— Зачекай. Зачекай. Ми з Окертузом теж хотіли з тобою поговорити. Давай вийдемо на подвір’я. Там і поговоримо. Чого тут пилюку збирати?

— Я ще не до кінця порахував заготовки, — розгубився скарбник. Він було потягнувся закінчити підрахунки, але Нік, вхопивши його за руку, витягнув з комори.

— Не переживай. Все встигнеш, — заспокоїв його товариш. Але побачивши здивований і обурений погляд коваля, додав: — Я думаю, що це не настільки важливо для загального розуміння справ.

— Ну як неважливо? — спалахнув Цифріт. Він весь час обертався, сподіваючись вирватися та завершити підрахунки. Якби Нік не тримав його міцно й не тягнув у двір, то довелося б знову його витягати зі складу. — Це дуже важливо. Треба ж все точно розрахувати.

— Так. Перше. Ти, звичайно, не ображайся, але ти занадто жваво і серйозно взявся за роботу, — почав Нік, коли вони всілися за столом у дворі під великим деревом. — Я розумію, що ти хочеш все зробити добре, але це не просто шматок заліза або якась річ. Це жива майстерня з живими людьми, у світ яких ти влазиш. В результаті ти паралізував роботу всієї майстерні.

— Але ти ж сам сказав зробити це, — мало не плачучи почав виправдовуватися учень.

— Так, це була моя помилка. Треба було відразу домовитися про правила твого тут перебування. Я не думав, що ти весь свій час присвятиш цьому завданню, — почав заспокоювати його Нік. — Я знаю, що ти хотів як краще. Ти мені скажи, ти вже зібрав весь матеріал, який тобі потрібен для роботи?

— Майже, — все ще з мокрими очима відповів Цифріт.

— От і чудово. Значить, я можу бути впевненим, що Окертуза і гномів ти більше мучити не будеш.

— Я ще хотів трохи…

— Стоп. Ти ж сказав, що матеріалу достатньо. Значить, аналіз та висновки для своєї підсумкової роботи ти зробиш на підставі того, що вже зібрав. Якщо тобі треба буде щось уточнити, можеш звернутися до Окертуза, але в крайньому випадку і не сильно його відволікаючи від роботи. Що стосується висновків, які цікавлять мене й Майстра, то я впевнений, що ти вже їх зможеш зробити.

— Я зрозумів, — надувся ображений скарбник. — Загальні висновки, звичайно, я можу вже зробити. Але треба ж все підтвердити розрахунками.