TextBook Пузир (через сльози). Петро Петрович! Рятуйте, рятуйте мою честь! Честь, Честь мою топчуть в болото! Я двiстi, триста тисяч дам залогу.
Золотницький. Все зроблю, заспокойся!.. (Тихо.) Брат Калиновича прокурор, вiн поможе, справедливо полегшить твоє становище.
Пузир. Так? Ох!.. (Тихо.) Скажiть, нехай рятує… я надiюсь, я певен.
Золотницький. Зараз вiзьму Феногена i їду до следователя. Що можна, все зробимо.
Пузир (тихо). Просiть вiд мене Калитювича… Нехай вибачить… Я дам благословення на шлюб з дочкою… (Тяжко переводе дух, пропасниця його б'є,, вiн витирає пiт i говоре про себе.) Обiщать можна все, аби вирятував… Обiцянка - цяцянка. (До всiх.) А будь ти проклят, вельзевулiв ти син, Петька ти анафемович, бодай твоє тiло так розпалось, як твоє крадене багатство!
Лiкар. Годi вже! Iдiть приляжте i заспокойтесь.
Пузир. Пiду, пiду. (Опираючись на Феногена, пiдводиться.) I ви заспокойтесь, обiйдеться без операцiї - нарив прорвало. Одно погано: пропасниця причепилась… Нiчого, пройде, i завтра я таки поїду з тобою, Феногенушка, вiвцi куповать.
Феноген. Поїдемо, поїдемо!
Пузир (iде й стає). Ага!.. Скажи, Феноген, Карлу, що одна овечка, з послiднiх, бiленька з кордючком, має поранений хвостик; друга, чорненький лоб, шкандибає на праву задню ножку. Нехай Карло обдивиться, щоб часом не згинули, - шкода худоби i потеря…
Пiшли.
Л iкар (до Золотницького). Два-три днi - i смерть! Урядник. А що ж менi робить, що я скажу слiдователевi?
Золотницький. Скажiть слiдователевi, що Терентiй
Гаврилович одiбрав повiстку вiд смертi i скоро дасть показанiє перед богом.
Завiса.
Вітаємо, ви успішно прочитали книгу!
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Хазяїн» автора Карпенко-Карий Іван на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ЯВА XVI“ на сторінці 2. Приємного читання.