Розділ «ЯВА III»

Маюфес. А через десять лiт Феноген Петрович буде такий великий пурiц, що бiдного Григорiя Моисеевича гнатиме в шию.

Феноген. Бо таки й справдi ви багато заправили! Де ж таки: за показанiє тисячу карбованцiв!

Маюфес. Так яке ж показанiє, подумайте.

Феноген. Бог зна що говорите!. Та я й Лiхтаренко вiзьмемо по двiстi карбованцiв.

Маюфес. Як? Ви? Ну, глупостi! Ви ж нiчого не знаєте!

Феноген. Що нам скажуть, то ми те й покажемо у слi-дователя.

Маюфес. I будете присягать?

Феноген. Будемо!

Маюфес. I хрест цiлувать?

Феноген. Поцiлуємо.

Маюфес. Ой-ой-ой! Хароший христiанин! I вам не грiх?

Феноген. А вам?

Маюфес. Я хоч що-небудь знаю, а ви нiчого не знаєте.

Феноген. Так i ви ж за грошi мусите показувать те, що вам звелять, ну i ми так само.

Маюфес. Ай! Що ви говорите? Хiба можна рiвнять бiдного жидка, фактора Гершка, до Феногена Петровича?! Ви помiщик i за двiстi рублiв будете показувать неправду i хрест цiлувать? Цiлувать хрест?! Ай! Менi аж страшно стало. (Здригнув.) Такий чоловiк. Нi, я не вiрю, ви жартуєте.

Феноген. Хе-хе-хе! Ви хочете мене засоромить, щоб я не перебивав вам заробiтку?.. Даремна праця. Ви тiлько гарненько самi подумайте: чого ж то вам такi привiлеї в життi, що ви можете усе робить, аби грошi, а я то вже i не можу? Та коли б я не так думав i не так робив, як думаю i роблю, то не мав би де пiд старiсть голову прихилить. I ви самi смiялись би з мене, вгзиваючи послiднiм дурнем, от що! А тим часом прощайте. Пiду до хворого. (Iде й обернувшись.) Завтра ждiть мене! (Вийшов.)