Розділ «З ЛИСТУВАННЯ»

Я в кожному листі, Варюшко, вітаю тебе з твоїм народженням, бо не знаю, чи дістаєш ти мої ті листи, чи ні. Я — не певен в цьому. Отже, ще й ще раз! Господи, чого б тільки я не побажав тобі — щоб хоч трохи легше тобі там жилося. Цілую тебе — всю. І очі твої хороші — хай ніколи не смутніють вони.

У нас щодо кореспонденції пішли «строгостя». Щоб післати телеграму — треба тих дозволів та ще дозволів. З листами теж. Думка цього послати поза «строгостями», а одного в «строгостях» завтра.

Що ж у мене нового?

Щось таке 7го числа (грудня) звідкільсь «блиснуло». Одержана з Кедрового рація такого змісту: «Установите, намерен ли П. М. Г [195] писать книгу. Сколько для зтого требуется времени».

Я відповів, що, мовляв, коли книгу писати за планом, затвердженим Гулагом, то треба рік з перебуванням на II промислі. Коли ж про Печору — треба 4 м [196] ці.

Відповідь радирували. Оце чекаю, що воно буде.

Що це значить?

Мені здається, що це «дзвінок» з Москви, бо настрій у мого начальства ти ж сама знаєш який щодо мене. Чого я чекаю з цього?

Я вже так зневірився в усьому, що нічого не чекаю. Ото так запитають, одповідять — і на тому кінець.

Коли ж це справді щось серйозне — то тоді, можливо, дадуть змогу й умови працювати тут над книжкою. Це було б непогано, коли б у мене був хоч настрій відповідний, а то ж леле…

Найкращим би було, якби мене перекинули на II промисел] чи в Чиб'ю і щоб я там працював над книжкою. Але це… мрії.

Отакі-то діла. У всякім разі, на моїм стоячім болоті щось ворухнулось і мене трішки стрепенуло.

Листів од тебе не маю. Ото як дістав № 1 від 5/ X (тобто більш, як два місяці тому писаний), і після того ні гугу, крім телеграми.

Що з листами? Знаю, що пишеш, — а їх нема. Може, вони тут десь залежуються? Це можливо, бо «строгостя». Це ти май на увазі, пишучи мені.

Живемо під багнетами, як і раніше. І не видно «просвітленій». Та вже позвикали. Працюю в планчасті управління. З Кедровим не маю ніяких зносин.

Оце сьогодні прийшла Вол [197] посилка з Арх [198] торгсину — довго йшла, як бачиш. Він «на общих» і досі.

Скучаю я, Варю, за Вами. Хоч би листи! Яка це мука, коли й слова від вас не дочекаєшся.

Я в кожному листі щось прошу тебе прислати — пришли мені наконечників для олівців, і гумки, і олівців, бо вже посписував на роботі, і копір [199] паперу. Ой господи! І цукру, і соди! Живемо взагалі скрутновато.

Посилаю тобі мою любов — і любов, і любов, і повагу, і пошану, і все, що є кращого в мене. І Муретку цілую кріпко. Вітай Федоровичів і всіх, усіх. Як же тобі в театрі? Важко чи ні?

Цілую кріпко й ніжно.