Розділ «З ЛИСТУВАННЯ»

Том 4. Усмішки, фейлетони, гуморески 1951–1956

Все меня оставили, скоро я умру. Цілую кріпко і всю, і скрізь. Муретку голублю.

П[287]

17. ДО В. О. МАСЛЮЧЕНКО

19 червня 1937 p. 19.VI37

Моя люба! Дорога моя! Я в розпачі — одмовили побачення, одмовили колонізацію. Все… Я дав тобі телеграму — хочу, щоб ти дала телеграму в Чиб'ю до Я [288] М [289] — може, щось вийде. Але… навряд… Всім одмовляють у побаченні. Я місця собі не находжу і не можу погодитись, що я тебе цього року не побачу. Всі мої надії, все, чим я цілий рік живу, — все пропало. Я тільки прошу долю, щоб вона дала мені сили пережити це, та щоб і ти, моя найдорожча й моя надія, — не падала духом. Улаштовуйся на роботу. Будемо чекати кращого, спокійнішого часу. Я не кидаю надії на колонізацію і надіюсь, що ми будемо жити разом, ми мусимо і повинні бутц вкупі. От про що мрію, чого хочу, чого сподіваюсь. Будемо!

Сьогодні дістав посилку від 23.111. Копчушки поцвіли й перетліли. Решта все в порядку. Спасибі, люба моя. Дістав 17 листівку.

Волод [290] Ів [291] уже в Усі — працює там. Єл[292] Ів[293] днями виїздить туди ж (спочатку в відпустку). Попрошу її дати знати тобі, як їхатиме в Арх [294]. Ол[295] К [296] 3[297] ще тут. «Зам'ялось». Та тепер такі діла, що йому, може, тут і краще. їхатиме — заїде… Уже йому час і їхати, а все щось надержують. Остаточно ще не відомо, коли виїде. У всякім разі, маємо надію, що в червнілипні. Зараз у мене Вол [298] Гж [299]. Приїхав зовсім був до нас, та знову повернули назад. Маруся була в X [300], без місця, бідує. Бабця, — пише вона, — жде Леся. Василь наш, — переїхали його, — в Києві. Звідти поїде невідомо куди, але кудись далеко. Новини по радіо маємо. Скучаю страх які Що буде, як не побачу тебе? Для чого животіти?

Роботи силасиленна. Нервова робота, відповідальна. Що таке з Вячулькою? Може, його вже зовсім нема? Муру вітаю з переходом у 6 клас і цілую кріпко, що хорошо вчиться. Я їй тут кошика замовив — ждав, що приїде. Ах, як це все важко. Цілую кріпко. Люблю, жду й вірю, що ніякі лиха нас не розлучать. Пиши мені просто. Хай будете Ви здорові обидві, мої голуб'ята.

Пав[301]

18. ДО В. О. МАСЛЮЧЕНКО

22—24 липня 1937 р. 22.vn.37

Моя єдина! Найдорожча й найлюбіша моя! Починаю цього листа сьогодні (22.VII), а закінчу не знаю коли, бо хочу тобі докладно розказать, як я живу, з усіма моїми життьовими дрібницями, з болями, мріями, надіями. Цілий рік жив я сподіванкою, що літом ми побачимось і тоді знову все буде ясно, все буде як на долоні. Писалось усе похапцем, наспіх, бо з листами цілий цей час було зле, листів ке давали, затримували, звідси теж більш двох листів писати не можна… А останній час за те, що хотів листа тобі передати «поза», — мене позбавлено права листуватися на 3 місяці, аж до І.Х. Такий цей год важкий і в наших навіть стосунках, в листуванні, в зв'язкові… Все це нервувало, карьожило, вибивало з колії,— а вже літом вдарило громом і зовсім приголомшило. Я розумію — недозвіл нам побачитись… А до того всього ще й виїхали з рудника В [302] І [303] і Є [304] І Іванівна] — тобто ті, що з ними я вже зжився, від яких мав підтримку і моральну, та, правду казавши, й матеріяльну, — хоч перша підтримка була для мене, звісно, і дорожча і потрібніша. Рік і час взагалі нервовий. Рік всяких несподіванок «на волі», а в зв'язку з цим хмари різних чуток тут, у нас, чуток неймовірних, страшних і химерних, чорних і світлих, лякливих і надійних, — всі ці чутки в нашому стані, стані завжди й повсякчас з напруженими нервами, нервами шматованими, — чутки ці застилали й застилають усякі перспективи, давлять, обгортають якимось чорнолипучим туманом, що аж дихати важко. І от саме в такий час, коли твій приїзд особливо потрібний, як повітря, як життя, — нам заборонено побачитись. Тут хочнехоч — закрутишся…

Ну, тепер про життьові мої подробиці.

Перш за все про посилки. Останню, що про неї я мав відомості, одержав я 15.VII. Це та, що з варенням, сухарями й гречкою. Перші всі дійшли. Та, що з копіркою, і та, що [305] капчушками (капчушки зацвіли й перетліли зовсім). Значить, десь ходить ще та, що з піпетками й іншим добром. Я не знаю, яку ти з них першу вислала — чи з сухарями, чи з піпетками? Та я гадаю, що дійдуть… Спасибі тобі велике за підтримку.

Працюю там же, живу в тій самій кімнаті, па тому самому місці, що й ти знаєш. З місяць тому купив собі черевики за 28 крб. шкіряні на резині, бо ті вже зносились. Чоботи підлатав, протерлась підошва на одному, і тепер я так жалкую, що торік оддав підошви К. … Тепер думаю на зиму шити теплий на хутрі бушлат (кожушок). Я писав тобі, що купив я за 25 крб. цілий «тулуп», — а тепер дав грошей на верх. Тут є в селах така матерія — «вроді як» замша з одного боку, по 8 крб. 80 коп. метр. Воно, кажуть, дуже міцне й цупке. Так отакого обіцяли мені набрати 41/2 метри. А тут кравцеві за роботу віддам той бушлат, що ти мені торік привезла (бо грошей не хватить заплатити, та й 2 бушлати, на випадок «движения», тягати буде ні до чого). Отакий я «хазяйственник». Виправ ватяне одіяло, бо дуже воно вже забруднилося. Нічого — од прання не попсувалось. Воно вже й протерлося, так я дав кравцеві, дав йому сіру стару подерту сорочку — він мені його позалатував. На виставку його навряд чи прийняли б, естетичного восторгу воно своїм виглядом не викликає (латуни во какі!), проте за ноги не чіпляється і вата з його шматтями не стирчить. І чисте. У матрац нового свіжого сіна напхав (земляк, Степан Федорович з Писарівки, накосили), ліжко попарив… А клопа ж того, клопа! Як вилізе на стіну — так «северного сияния» не видать! У стінках клоп живе й плодиться, і ніякими «культурновоспитательньгми методами» його не візьмеш. Коли на зиму залишимося, перше — тут, а друге — в цій кімнаті — думаємо помазати, побілити, грубку перекласти, щоб зиму якось кучерявіше перезимувати.

«Обратно же», криси! Знову з'явилися в числах астрономічних, в характері пренахабнішому, сміливості лицарської — і їдять все «пропитание». Сало вкрали, хліб їдять і взагалі трощать напропалу все. Балсерона перебувають в «сучасний момент» з кошенятами маленькими і на крис аж ніякісінької уваги. Вони, Балсерона наша, 15 липня пригирили нам аж восьмеро кошенят, двох самі задавили, двох ми викинули, а четверо пищать у ящику, задрапірованому лантухом. Це вони нам уже вдруге народили дитяток. Але перший раз (в квітні) було п'ятеро, і вони всіх їх подавили (перше материнство!), а вдруге оце все в порядку. Коти масті «неопределенной» — руде, сіре й біле з чорним. Один тільки є якийсь такий голубий. Годуємо. Взагалі вона в нас у фаворі, як мамаша, і єдиная «живтягсила» нашої кімнати. Проте, коли й далі не звертатиме уваги на крис і не захищатиме хазяйське добро, доведеться, як у нас говориться, «принимать суровые меры адмвзыскания».

23. VII. Така наша «роскошная жизнь». На зиму, значить, з боку екіпіровки буду забезпечений. Подбаю тільки про повстяки (валянки), бо старі мої вже розлізлись і навряд чи їх полагодити можна. Піми в мене є, але піми не завжди можна тягати, та й шкода. То в дорогу, то в люті морози, а так, наповсякдень, краще повстяки. Та, може, привезуть — тоді якось улаштуюсь.

З культурних розваг — радіо та газети (газети дають мені перечитувати сусіди, що регулярно їх одержують). Новини і союзні і закордонні відомі… Промайнув крах Афіногенова, Кіршона, Яссенського та інших. Sic transit gloria mundi! Прошуміло в етері недавнечко й ім'я Кулика «нашого», в зв'язку з радіоцентром укр [306], «Обсіктранзилася» й його «gloria mundi»!

Ну, що ж, — «коемуждо по ділом його». А, та що говорити: краще слухати.

Трапляються книжки. Прочитав оце «Пушкин в Михайловском» Новикова. Заслання в батьківському маєткові… Скільки трагедії, болю! Книжка хороша. Прекрасно розумію стан поета, скрученого царськими цепами… Але ж… Та що говорити: краще читати…

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Том 4. Усмішки, фейлетони, гуморески 1951–1956» автора Вишня Остап на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „З ЛИСТУВАННЯ“ на сторінці 14. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи