Розділ «З неопублікованого 1934–1943»

Настрій сумнуватий і в мене, і в Варі, бо наближається час розлуки. 5.VIII Варя мусить виїздити. Прохати продовжити побачення далі нема рації. Будеш обридати всякими проханнями, а потім, коли треба буде піти з основним, — щоб Варя назовсім сюди приїхала, — дивитимуться на тебе, як на людину, що тільки й дбає про особисте.

Ах, як я не люблю прохати про себе, для себе, на себе!

Все своє життя бігав, розпинався за інших, а за мене ніхто не побіжить…

3. VIII. Складаємо з Рамзі брошуру до 20.VIII — до ювілею. Книга, ясно, не вийде до того числа. І ясно для нас усіх, з книжкою взагалі не поспішають.

Ми робимо брошуру з уривків основних статей з книги: може, хоч це пощастить випустити до 20.VIH.

Є чутка, навіть не чутка, а, як кажуть, певне рішення книгу нашу послати в Гулаг, і там її і благословлять, і в Москві друкуватимуть.

Це — краще.

Принаймні тоді, коли вже там книгу буде санкціоновано, ми будем позбавлені всяких несподіванок щодо її оцінки і т. д.

Варя готується до од'їзду. Латає, бідна, мене, облатує.

Настрій у неї бадьорий, і вона глибоко вірить, що ми будемо вкупі жити. Який вона молодець!

Ніколи, між іншим, не чекав я, що така вона буде.

Нема де гріха подіти, ми частенько з нею сварилися, живши вкупі, і як усі на неї нападали, що вона живе зо мною тільки з причин матеріальних.

Я цього ніколи не думав, але я ж так само мав сумнів, що вона так буде битися і клопотати за мене, так зв'яже своє життя з моїм.

І от нещастя показало, яка це цільна, прекрасна, самовіддана натура.

Яке щастя мати такого справжнього друга…

І як помилилися всі ми в оцінці Варі як людини і як жінки!

І всі ті, що нападали на неї, всі «доброчинниці» виявилися в такому нещасті, що зовсім вони не такі вже «доброчинниці»…

4. VIII. Зняли Бєлькова, що виконував обов'язки начальника КВО лагеря — на загальні роботи.

Бєльков прибув в Ухтпечлаг в той саме час, як і я.

Історія його, з його слів, така. Він був начальником КВО БАМа (БайкальськоАмурського лагеря — лагеря, що будує там залізницю), приїхав до Москви з докладом, десь у ресторані випив і поскандалив, з стріляниною і т. п. «художествами». Звідтам він уже поїхав не на БАМ, а в Ухтпечлаг на 5 років.