Знаходили й суниці. Суниць тут теж немало.
Ходили ми недалеко, біля «шляху» — отже, тут усе вже повизбирувано. А далі в тайгу — там, звичайно, більше.
Лагерники носять чернику повними казанками й міняють на хліб, на махорку і т. д. Пізніше, кажуть, носитимуть багато ягід.
Увечері були на концерті в клубі городському. Звичайні естрадні №№, більше агітаційного характеру. Добра — арт. Капустіна. А решта — слабенькі все.
Нема путніх естрадників, нема співців, музик і т. д. Готується зараз хор.
Керує український композитор Боцюк (з Полтави). Набрав, — казав він мені,— чоловіка з 20. Є чоловіки й жінки. Здебільше українці.
А хто ж? Хто ж співає, крім українців?
Скрізь тепер їхні пісні лунають — по тайгах, по тундрах…
Аби не плакали — хай співають!!
2. VIII. З книгою нашою щось зовсім невиразне. «Редактори» її держать, ніхто, очевидно, не читає і читати чи то не хоче, чи то боїться.
Рамзі подав рапорта Начальникові про те, що книга готова, що її можна друкувати і що для остаточного її ухвалення слід скласти редакційну комісію з авторитетних осіб з тим, щоб у ту комісію ввійшли Рамзі й я.
Я. М. Мороз сказав погодити це все з Кузьміним.
Був Рамзі у Кузьміна. На редкомісію він погодився, але сказав, що все це треба погодити з тов. Морозом. Наш проект про залишення спецбюро надалі у вигляді комісії по історії підприємств Ухтпечлага одкинув і сказав, що нічого не треба і спецбюро буде ліквідовано.
Дивно, їйбогу. Так якось усе робиться «кампанійськи». Провели кампанію, і кришка. А нема того, щоб систематично працювати, ну от хоч би над збиранням матеріалів по історії Ухтпечлага.
А потім знову пройде 10 літ — починай бити гарячку…
І так завжди.
Недооцінюють все-таки друкованого слова.
Помруть усі, і не залишиться інтересних подробиць про те, як жили, й працювали тут люди на первих порах заснування ухтинської промисловості.
Архівний матеріал не збирається, люди роз'їздяться, губляться.
А все це можна було б збирати, систематизувати, а так й написати цікаві книжки про Ухту в період її «становлення».
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Том 4. Усмішки, фейлетони, гуморески 1951–1956» автора Вишня Остап на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „З неопублікованого 1934–1943“ на сторінці 3. Приємного читання.