Розділ «Літературно мистецькі усмішки»

Нам здається, що гудіння це виникло тому, що не з'являлися, мабуть, «на цьому поприщі люди з талантом і розумом».

Появилися люди «з талантом і розумом», які вміють розповідати, вміють застосовувати, і в радянській літературі заблищав «прекрасний рід поезії — байка».

Чи відповідає вищезазначеним вимогам, як байкар, Павло Ключина?

Давайте поміркуємо…

Чи вміє наш молодий байкар вибрати інтересний сюжет для своїх байок, чи є в нього уміння цікаво розповідати в своїх байках про певні політичні та громадські явища в нашому житті і чи досягає він своїми байками корисної мети?

У збірочці, що її оце ми з вами розглядаємо, надруковано тридцять байок Павла Ключини.

Що це за байки? З ким або з чим воюється байкар, за що він бореться?

Тематикою своєю збірку можна поділити на три розділи: а) недруги зовнішні, б) внутрішній накип і в) бур'ян на літературно-мистецькій ниві.

Підступні наміри всіляких імперіалістичних лакуз і акул, наклепницька брехня чужоземних ворогів дотепно й нищівно висміюються в байках першого розділу. Сюди належать байки «Пень та Дерево», «Свиня в морі», «Місяць та Злодій», «Вовки» й інші.

Непереможність Радянської країни, сила нашої правди показується з цих байках.

Ми скажемо заморським брехунам:

Ніщо не допоможе вам.

Брехню з брехнею можна зшити,

Та нашу правду не закрити,—

говориться в байці «Місяць та Злодій».

Байки другого розділу бичують порушників радянських законів, різних хапуг, підлабузників, окозамилювачів, ледарів, чваньків і т. д.

До них належать: «Соняшник», «Ювілей», «Осел та Лисиця», «Лобода» і т. д.

Не милує автор безпринципності, хвастощів, приятелізму і т. ін., що подекуди ще засмічують наше літературномистецьке життя.

До таких належать: «Жаба на п'єдесталі», «Сорокакритик», «Жайворонок і Тетерук» і т. ін.

Виходить, отже, що Павло Ключина сюжети вибирати вміє.