А поки що театр імені Кропивницького переживає ту пору, коли йому доводиться мати справу здебільшого з водою, ніж з квасом.
Найнещаснішим для театру був рік 1954й. Колишнє керівництво театру, якто кажуть, наламало дров, привело театр до великих збитків. За що його Міністерство культури і покарало. Але кари зазнав і сам театр, його було віднесено до тієї категорії, чи до «пояса», про які кажуть, що це така «худа» категорія, що ніякий «пояс» не держиться.
Скасовано хор. Тепер у хорі співають всі актори — із голосом, і без голосу…
Уявляєте собі, що воно виходить?..
Оркестр тепер у театрі складається із шести одиниць.
Чому з шести? Очевидно, щоб не заглушав хору, бо хор без хору і оркестр із шести чоловік може заглушити.
Так і живе театр імені Кропивницького в тому будинку, на якому красуються знамениті меморіальні дошки.
Проте, невважаючи на такі умови, театр за 1955 рік дав сто дев'яносто дев'ять виїзних вистав і план виконав.
Ну, ясно, що після такого напруження «пояси» на колективі сильно покоротшали, і члени колективу примушені шукати роботу там, де не така «худа» категорія.
До цього можна додати, що за три роки ніхто з відповідальних працівників Міністерства культури УРСР не відвідав Кіровограда, хоч там працюють два театри і філармонія.
А може, це й краще! А то, буває, приїде сердитий дядя з міністерства, подивиться і грізно накаже:
— Оркестр аж з шести чоловік?! Скоротить! Досить одного барабана! Хай гримить!
Справи з Кіровоградським українським театром, як ви бачите, не дуже музичні, але сильно драматичні! А хто в цьому винен? Ви гадаєте, колектив театру?
Ні! Винні наші керівні театральні онуки, що так довго ростуть!
ДУМКИ ПРО СМІХ
Переказували нам, що в редакції німецького сатиричного журналу «Ойленшпігель» поруч редакторського кабінету — кімната, де збираються співробітники «робити» черговий номер свого журналу.
Збираються, отже, письменники і художники — сатирики та гумористи, тобто народ веселий, дотепний, радісний.
А знаєте, як та кімната в редакції називається?
Зветься вона «камера тортурів», «кімната муки».
В редакції нашого «Перця» такої кімнати нема, але перчанським кращим художникам тт. БеШа, Арутюнянцу, В. Гливенку, О. Козюренку в редакції журналу «Перець» дуже весело, як і талановитим їхнім товаришам
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Том 4. Усмішки, фейлетони, гуморески 1951–1956» автора Вишня Остап на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Літературно мистецькі усмішки“ на сторінці 64. Приємного читання.
TextBook