TextBook Шумський знайомив мене 1927 року з Одесою. Де тільки ми з ним не ходили! І в порту, і на Молдаванці, і на Пересипу, і були в якихось катакомбах, купували свіжу скумбрію на базарі, і скрізь-скрізь-скрізь, де появлявся Шумський, скрізь і всюди лунало:
— А, Юрій Васильович!
— Привіт товаришеві Шумському! А то просто:
— Юра! Юрко! Юрочко!
На базарі, на вулицях чулося:
— Шумський пройшов! Наш Шумський іде!
Це був 1927 рік. Шумський працював в Одесі всього тільки другий рік, і таке визнання, така любов!
А Одеса за свій вік чимало кого бачила й чула у своїх театрахі
Потім Шумського полюбив Харків, потім — Київ, потім — Україна і, нарешті, весь Радянський Союз!
IVЯ не збираюся писати біографії Юрія Васильовича Шумського, не входить у моє завдання розбирати його творчий шлях та роботу над сценічним образом…
Мені хочеться теплим словом згадати чудесного артиста, душевну людину, вірного товариша і прекраснодушевного, веселого, дотепного сотрудовника, людинудруга, з якою доводилося частенько зустрічатися, бо життьові шляхи наші, спасибі долі, так чи інакше перепліталися в роботі і в часи відпочинку — чи то на полюванні, чи на рибальстві…
Шумського як артиста й майстра художнього слова знали й любили багато людей: може, сотні тисяч, може, мільйони…
Бачили його на театральних виставах, дивилися на нього в кіно й по телевізору, слухали в численних радіопередачах.
Од нього пішли гетьчисто по всенькому Радянському Союзу Галушине «у курсі дєла!» й Романюкове «категоричеським путьом».
Його бачили Городничим і Жадовим, Богданом Хмельницьким і Платоном Кречетом, маршалом Василевським і генералом Ватутіним, Борисом Годуновим і Єгором Буличовим, професором Буйком і професором Світловидовим («Дніпрові зорі» Я. Баша), Кармелюком і Швандею, Галушкою і Романюком…
Я не знаю, скільки ролей за своє життя грав Ю. В. Шумський, але лічаться вони, розуміється, сотнями.
В цих ролях, в цих образах бачила його силасиленна людей…
Але був іще й інший Юрій Васильович Шумський.
Шумський без гриму і без вірша чи оповідання на устах, Шумський в колі друзів у шатрі на березі Дніпра, або схилившись з вудочкою над Дніпром чи над ставком, або з рушницею в лісі чи під величезним ожередом соломи серед степу…
Побачили б ви тоді його променисті великі сірі очі з веселолукавими чоловічками, його чарівну посмішку, почули б його теплий, ласкавий, оксамитовий голос.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Том 4. Усмішки, фейлетони, гуморески 1951–1956» автора Вишня Остап на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Літературно мистецькі усмішки“ на сторінці 44. Приємного читання.