Розділ «ПРИМІТКИ»

Після одержання такого повідомлення дружина надіслала телеграму, відповіддю на яку і був лист Остапа Вишні від 21 березня 1943 р.

25. До В. О. і М. М. Маслюченко

С. 431. Переехал я на новое место… — Цей лист надіслано з Лубенської в'язниці в Москві, куди Остапа Вишню було переведено перед звільненням.

27. До В. О. і М. М. Маслюченко

Цього листа надіслано із Луб'я нської в'язниці, але конверт був підписаний Остапом Вишнею.

29. До В. О. і М. М. Маслюченко

Цей лист написано в Луб'янській в'язниці, звідки Остапа Вишню було направлено на лікування в московську клініку професора Певзнера. Але оскільки десятилітній термін ув'язнення ще не минув, хворого письменника було госпіталізовано під вигаданим ім'ям П. М. Крохаль. В клініці його розшукала дочка Марія, яка на той час вчилась у Москві. Вони зустрічалися в клініці легально. Після лікування Остапа Вишню повернули на деякий час у в'язницю. І лише 3 грудня 1943 р. його було звільнено. Вів одразу ж звернувся до голови Спілки письменників України М. Рильського, зустрівся в Москві з багатьма українськими письменниками, а 31 грудня 1943 р. приїхав до м. Раненбурга, де на нього чекала дружина. Новий, 1944 рік вони зустріли разом. Тут була написана гумореска «Зенітка». У січні 1944 р. Остап Вишня повернувся до Москви, а навесні 1944 р. разом з дружиною виїхав до Києва.

Перший запис у щоденнику зроблено 26 грудня. 1948 p., останній — у січні 1955 р. Зрозуміло, відбиваючи індивідуальнотворчі, суб'єктивні роздуми Остапа Вишні як видатного митця, щоденникові записи разом з тим несуть на собі і знак громадськополітичної атмосфери того часу, її особливостей (оцінка колгоспного виробництва, «підкорення» природи, ставлення до окремих художніх творів).

Вперше з підзаголовком «Уривки з щоденника» надруковано в журн, «Дніпро». — 1957.— № 2.— С. 73—101. Твір ввійшов до книжки «Привіт! Привіт!» (1957) під назвою «Думаю собі та й думаю… (З літературного щоденника)». У перекладі російською мовою надруковано в книзі «Думи мои, думы мои…» (1959).

Подається за виданням: Твори. В 7 т. — Т. 7.— С. 342–386.

26 грудня, 48

С. 438. Хмельницький Богдан (Зіновій) Михайлович (бл. 1595–1657) — гетьман України, керівник народновизвольної війни проти польськошляхетського гніту (1648–1654), яка завершилася проголошенням 8 січня 1654 р. на Переяславській раді возз'єднання України з Росією.

27 грудня

С. 439. Котляревський Іван Петрович (1769–1838) — український письменник, поет і драматург, перший класик нової української літератури.

С. 440. Короленко Володимир Галактіонович (1853–1921) — російський письменник, українець за походженням, з 1900 р. жив у Полтаві

С. 441. Грабовський Павло Арсенович (1864–1902) — український письменник, поет, перекладач.

Ліницька (Загорська) Любов Павлівна (1865–1924) — українська актриса, виступала в трупах М. Кропивницького, П. Саксаганського, в театрі М. Садовського та ін.

Загорський Іван Васильович (1861–1908) — український актор, грав у трупах М. Кропивницького, М. Садовського та ін.

Чичорський Ростислав Львович (1871–1927) — український актор, сценічну діяльність розпочав 1898 p., виступав у трупах під керівництвом П. Саксаганського, в Народному театрі та ін.

Романицький Б. В. — Див. приміт. до усмішки «Василь Яременко».