22. До. В. О. Маслюченко
С. 427. Повторюється колишня моя подоріж з Чиб'ю… — У 1935 р. після вбивства С. М. Кірова Остапа Вишню було перегнано із Чиб'ю на Печору. В лютому він пройшов етапом пішки 1200 км.
…17/XII поздоровляли мене з іменинницею— Йдеться про релігійне свято Варвари Великомучениці. В цей день відзначались іменини Варвари Олексіївни Маслюченко (день її народження 2 грудня).
1943
23. До В. О. і М. М. Маслюченко
У 1938 р. В. О. Маслюченко з дочкою змушена була виїхати із Архангельська до Раненбурга Рязанської області (нині місто Чаплигін Липецької області). У листуванні з чоловіком склалися певні труднощі. У листі від 30 серпня 1938 р. Остап Вишня писак «Я не маю від тебе листів на протязі 1938 року, коли не рахувати одногооднісінького в посилці, посланій в лютому м [364] ці. Причини я не знаю. Телеграма з Скопина — це все за останні 6 місяців. Взагалі з переїздом твоїм з Арх [365] — все порушилось». Із обережності дружина намагалася відправляти кореспонденцію і посилки з інших міст, щоб не довідалися в театрі, де вона працювала, і в Раненбурзі взагалі про засланого чоловіка. Але й такий спосіб зв'язку було перервано. Остання посилка, відправлена з Харкова 7 грудня 1938 p., повернулася через рік із помітками багатьох табірних пунктів. Остання з них була така: «Возврат за ненахождением адресата».
На початку 1943 р. В. О. Маслюченко звернулася до управління таборів із проханням повідомити про місцеперебування її чоловіка, і 15 березня 1943 р. одержала таке повідомлення: «Гр. Маслюченко! В ответ на Ваше заявление сообщаем, что Губенко Павел Михайлович находится в пос Ухта Коми АССР, п/ящ. № 226/7. Инспектор Скрябина».
Після одержання такого повідомлення дружина надіслала телеграму, відповіддю на яку і був лист Остапа Вишні від 21 березня 1943 р.
25. До В. О. і М. М. Маслюченко
С. 431. Переехал я на новое место… — Цей лист надіслано з Лубенської в'язниці в Москві, куди Остапа Вишню було переведено перед звільненням.
27. До В. О. і М. М. Маслюченко
Цього листа надіслано із Луб'я нської в'язниці, але конверт був підписаний Остапом Вишнею.
29. До В. О. і М. М. Маслюченко
Цей лист написано в Луб'янській в'язниці, звідки Остапа Вишню було направлено на лікування в московську клініку професора Певзнера. Але оскільки десятилітній термін ув'язнення ще не минув, хворого письменника було госпіталізовано під вигаданим ім'ям П. М. Крохаль. В клініці його розшукала дочка Марія, яка на той час вчилась у Москві. Вони зустрічалися в клініці легально. Після лікування Остапа Вишню повернули на деякий час у в'язницю. І лише 3 грудня 1943 р. його було звільнено. Вів одразу ж звернувся до голови Спілки письменників України М. Рильського, зустрівся в Москві з багатьма українськими письменниками, а 31 грудня 1943 р. приїхав до м. Раненбурга, де на нього чекала дружина. Новий, 1944 рік вони зустріли разом. Тут була написана гумореска «Зенітка». У січні 1944 р. Остап Вишня повернувся до Москви, а навесні 1944 р. разом з дружиною виїхав до Києва.
«ДУМИ МОЇ, ДУМИ МОЇ…» (Щоденникові записи)
Перший запис у щоденнику зроблено 26 грудня. 1948 p., останній — у січні 1955 р. Зрозуміло, відбиваючи індивідуальнотворчі, суб'єктивні роздуми Остапа Вишні як видатного митця, щоденникові записи разом з тим несуть на собі і знак громадськополітичної атмосфери того часу, її особливостей (оцінка колгоспного виробництва, «підкорення» природи, ставлення до окремих художніх творів).
Вперше з підзаголовком «Уривки з щоденника» надруковано в журн, «Дніпро». — 1957.— № 2.— С. 73—101. Твір ввійшов до книжки «Привіт! Привіт!» (1957) під назвою «Думаю собі та й думаю… (З літературного щоденника)». У перекладі російською мовою надруковано в книзі «Думи мои, думы мои…» (1959).
Подається за виданням: Твори. В 7 т. — Т. 7.— С. 342–386.
26 грудня, 48
С. 438. Хмельницький Богдан (Зіновій) Михайлович (бл. 1595–1657) — гетьман України, керівник народновизвольної війни проти польськошляхетського гніту (1648–1654), яка завершилася проголошенням 8 січня 1654 р. на Переяславській раді возз'єднання України з Росією.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Том 4. Усмішки, фейлетони, гуморески 1951–1956» автора Вишня Остап на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ПРИМІТКИ“ на сторінці 37. Приємного читання.
TextBook