Розділ «ПРИМІТКИ»

С. 421. Прочитав оце «Пушкін в Михайловском» Новикова. — Новиков Іван Олексійович (1877–1959) — російський радянський письменник. Його романи «Пушкін у Михайлівському» (1936) і «Пушкін на півдню (1943) об'єднані пізніше в кн. «Пушкін у вигнанні».

Щупак Самійло Борисович (1895–1942) — український радянський літературознавець.

Клоччя (справжнє прізвище — Левицький) Андрій Васильович (1905–1972) — український радянський критик.

Полторадурацький — Полторацький Олексій Іванович (1905–1977) — український радянський прозаїк і публіцист, виступав у своїх статтях проти Остапа Вишні (див. передмову до цього видання).

Коваленко «Боба» — Коваленко Борис Львович (1903–1938) — український радянський літературознавець і критик.

Брандес Георг (1842–1927) — датський літературний критик, публіцист, автор досліджень про діячів світової культури, історії, про основні течії в літературі 19 ст.

С. 422. Валентина Дмитрівна — дружина одного з ув'язнених, якій заборонили жити разом із чоловіком.

С. 423. Мар[363] Іллінічна — Макарова М. І.— господиня квартири, в якій жила В. О. Маслюченко в Архангельську.

19. До В. О. Маслюченко

С. 424. Натискуй на тітку, щоб про В'ячка дізналась. — Йдеться про Юлію Йосипівну Новикову — дядину В. О. Маслюченко, яка жила в Харкові і від якої можна було одержати якусь інформацію про сина Остапа Вишні Вячеслава.

21. До В. О. Маслюченко

С. 426. Наконец после долгого молчания я пишу тебе. — До даного листа В. О. Маслюченко написала такий коментар: «Оце ж воно й є, що «засипався» з посилкою листів через когось, тобто поза цензурою. «Піймавсь», і позбавили права листуватись на певний час. Взагалі офіційно можна було посилати лише два листи на місяць і стільки ж одержувати. Але мені пощастило стільки мати листів вір, чоловіка (Остапа Вишні).

лише тому, що глухомань того краю ї відсутність шляхів, залізниць змушувала засланих ходити пішки або їздити човном, що давало їм можливість кидати листи Остапа Вишні десь по селах, які траплялися їм на шляху. А заслані працювали по всіляких установах і мали їздити в командировки. Отож Вишня і просив їх вкинути листа до мене».

22. До. В. О. Маслюченко

С. 427. Повторюється колишня моя подоріж з Чиб'ю… — У 1935 р. після вбивства С. М. Кірова Остапа Вишню було перегнано із Чиб'ю на Печору. В лютому він пройшов етапом пішки 1200 км.

…17/XII поздоровляли мене з іменинницею— Йдеться про релігійне свято Варвари Великомучениці. В цей день відзначались іменини Варвари Олексіївни Маслюченко (день її народження 2 грудня).

1943

23. До В. О. і М. М. Маслюченко

У 1938 р. В. О. Маслюченко з дочкою змушена була виїхати із Архангельська до Раненбурга Рязанської області (нині місто Чаплигін Липецької області). У листуванні з чоловіком склалися певні труднощі. У листі від 30 серпня 1938 р. Остап Вишня писак «Я не маю від тебе листів на протязі 1938 року, коли не рахувати одногооднісінького в посилці, посланій в лютому м [364] ці. Причини я не знаю. Телеграма з Скопина — це все за останні 6 місяців. Взагалі з переїздом твоїм з Арх [365] — все порушилось». Із обережності дружина намагалася відправляти кореспонденцію і посилки з інших міст, щоб не довідалися в театрі, де вона працювала, і в Раненбурзі взагалі про засланого чоловіка. Але й такий спосіб зв'язку було перервано. Остання посилка, відправлена з Харкова 7 грудня 1938 p., повернулася через рік із помітками багатьох табірних пунктів. Остання з них була така: «Возврат за ненахождением адресата».

На початку 1943 р. В. О. Маслюченко звернулася до управління таборів із проханням повідомити про місцеперебування її чоловіка, і 15 березня 1943 р. одержала таке повідомлення: «Гр. Маслюченко! В ответ на Ваше заявление сообщаем, что Губенко Павел Михайлович находится в пос Ухта Коми АССР, п/ящ. № 226/7. Инспектор Скрябина».