Розділ «ПРИМІТКИ»

Шняга — напевне, від «шняка» — невеличке плоскодонне безпалубне парусне судно, човен (обл.).

7 грудня 1933 р. в Харкові ОДПУ був підписаний ордер на арешт Остапа Вишні (П. М. Губенка), а 26 грудня цього ж року близько 8 години вечора в будинку письменників «Слово» його заарештували. З березня 1934 р. Колегією ОДПУ Остапа Вишню було засуджено за статтею 588" на 10 років ув'язнення і 4 квітня відправлено на заслання в УхтоПечорський табір, у м. Чиб'ю (нині — м. Ух та Комі АРСР). У листопаді 1943 р. Остапа Вишню перевезли з УхтоПечОрського табору до Москви. З грудня 1943 р. письменника за рішенням НКВС СРСР від 25 листопада 1943 р. було звільнено.

1955 р. у своїй заяві, поданій військовому прокурору Київського військового округу, генералмайору юстиції І. І. Бударгіну, Остап Вишня писак «26 декабря 1933 года я был арестован органами ОГПУ УССР по обвинению в принадлежности к контрреволюционной группировке и в организации покушения на бывшего секретаря ЦК КП (б) У П. П. Постьшіева. Следствие по моєму делу вел следователь ОГПУ Бордон. В результате психического и физического воздействия мне пришлось оклеветать себя, приняв на себя тяжелую вину организатора террористического акта против бмвшего секретаря ЦК партии Украйни Постьшіева [334] Так било сфабриковано против меня обвинение [335] Категорически заявляю и утверждаю, что возведенное на меня обвинение ложь от начала до конца. Никогда никаких преступлений против народа и народной Советской в ласти я не совершал. [336] Прошу Вас пересмотреть моє дело и реабилитировать меня. П. Губенко (Остап Вишня) 28 жовтня 1955 р.».

Губенка Павла Михайловича (Остапа Вишню) було реабілітовано. У виданій йому довідці зазначено: «Дело по обвинению Губенко Павла Михайловича (Остап Вишня) пересмотрено Воєнним Трибуналом Киевского воєнного округа 25 октября 1955 года. Постановление Коллегии ОГПУ от 3 марта 1934 года в отношении Губенко Павла Михайловича (Остап Вишня) отменено и дело прекращено за отсутствием состава преступления».

З перших днів ув'язнення Остап Вишня писав листи до дружини В. О. Маслюченко, до сина Вячеслава і названої доньки Марії. Листи з заслання, писані до 1935 p., не збереглися. Листи, подані в цьому томі, охоплюють період 1935–1938, 1943 рр

Друкуються вперше, за родинним архівом.

1935

1. До В. О. і М. М. Маслюченко

Влітку 1935 р родині Остапа Вишні було дозволено проживати в таборі Кедровий Шор. Проте через півтора місяця дозвіл анулювали і ув'язненого письменника відправили на пароплаві «Шахтер» в інший табірний район. Дружина залишилася в Кедровому Шорі чекати пароплава (через обміління річки Печори вони ходили нерегулярно) і, не маючи ніяких засобів для існування, змушена була ще деякий час жити із тяжкохворою донькою в таборі на утриманні ув'язнених. Лише після прибуття пароплава «Соціалізм» вони змогли дістатися до Нар'янМара, а далі до Архангельська, який став місцем їхнього проживання з 1935 по 1938 р.

Лист написаний Остапом Вишнею після розлуки з родиною.

С. 388. Маслюченко Варвара Олексіївна. — Див. приміт. до шоденникового запису із розділу «Чиб'ю» від 31.УП 1934 р.

Маслюченко (після одруження — Євтушеяко) Марія Михайлівна (нар. 1923 р.) — названа дочка Остапа Вишні, до якої він звертався в листах з ласкавими іменами: Мура, Мухтарочка, Муркетка, Мурапетон.

…Кедровий Шор, Конецбор, Бичевник, Данилівка — населені пункти вздовж р. Печери.

С. 389. КВЧ — культурновиховна частина в таборі

ІГячко— Губенко Вячеслав Павлович (нар. 1923 р.) — син Остапа Вишні від першої дружини Смирнової Олени Петрівни (1899–1933).

«Архангельці». — Йдеться здебільшого про знайомих Остапа Вишні (переважно українців) Петренка, Христюка, Суровцеву, Филиповичіл, Стеяаненка та ін., які після відбуття ув'язнення жили на поселенні в місті Архангельську і підтримували матеріально і морально дружину письменника.

2. До В. О. і М. М. Маслюченко

С. 390. До Вол[337] — проскочила телеграма од М(арїі] Ів[анівни]…— Йдеться про письменника В. Гжицького. — Див. приміт. до щоденникового запису з розділу «Чиб'ю» від 9.УІП 1934 р.

Марія Іванівна Гжицька разом із В. О. Маслюченко приїжджала в 1934 р. на Печору на побачення з чоловіком.

Гурович — М. Куліш. — Див. приміт. до щоденникового запису з розділу «Чиб'ю» від ЗІ.УПІ 1934 р.