Розділ XXI

Пристань Ескулапа

— О, це щасливий край! — засміявся Трепка. — Долари валяються тут просто на стежках.

— Виходить, що ця річ потрапила в руки дітей! — вигукнув Журка.

— На жаль, скидається на це.

Журка хрипло скрикнув і риссю, немов кінь, якого вдарили батогом, помчав у глиб саду. Так розпочався найбільш гротескний акт нашого слідства.

* * *

Поблукавши трохи напівзарослими стежками, ми помітили стрілку, нарисовану на дереві крейдою. Інших, кращих дороговказів не було, і ми рушили туди, куди показувала стрілка. Дорога вела через густі кущі, Журка лютував.

— Невистачало, щоб я грався з дітьми, — бурмотів він, пригинаючись під гіллям.

На щастя, напрям був правильний, бо за кілька хвилин ми, продравшись крізь гущавину, вийшли на галявину. Посеред галявини виднілося погасле багаття, навколо було багато слідів, зернята і шкаралупи від дині, а також два розпороті мішки. Засапаний Журка спинився і, стиха лаючись, почав виймати з волосся хвойні глиці, сухе листя, мох і павутину.

— Хай йому чорт, пропав мундир! — Журка показав мені плями від смоли.

Я почав розглядатися, куди далі ведуть сліди, і за кілька хвилин, понишпоривши в навколишніх кущах, натрапив на якусь підозрілу стежку. Вона вела, здавалося, в непрохідну гущавину, але тут виднілися свіжі людські сліди.

— Підемо далі? — запитав я..

Журка, вагаючись, глянув у гущавину і сказав:

— Хвилиночку.

Потім він нахилився, підняв мішки, один подав мені, а другий узяв і надів на себе. Один бік у мішках був розрізаний. Якщо мішок надіти рогом на голову, то він з горем пополам міг служити за пелерину. Мені пригадалося, що в селах пастухи захищаються так від дощу.

— Непогана ідея, Журка, — похвалив я його.

Журка вилаявся про себе і обгорнувся мішком. Схожі на середньовічних мандрівників, ми заглибились у кущі, низько нахиляючи голови. Журка сердито ламав гілля, яке виступало на стежку. Глухий тріск зганяв цілі зграї галок над нашими головами.

— Тихше! — засичав я. — Лізеш, немов дикий кабан. Коли там є якісь шмаркачі, то вони перелякаються і втечуть.

На жаль, мій колега Журка, подряпаний і злий, зовсім не звертав уваги на елементарні правила життя в пущі, а наслідки цього були досить прикрі.

За кілька хвилин важкої дороги ми почули дивне квакання.

— Десь тут, мабуть, є жаби, — сказав Журка. Квакання почулося з правого боку.

— Тут повно жаб, — з огидою говорив Журка. — Значить, це якесь болото, ми ще загрузнемо десь у драговині. Дивися під ноги.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Пристань Ескулапа» автора Нізюрській Едмунд на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ XXI“ на сторінці 3. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи