Йонаш уже встиг трохи заспокоїтись і прийшов поголений, вичищений, від нього пахло лавандою. Тільки почервонілі повіки за окулярами свідчили про безсонну ніч.
— Сідайте, — Журка підсунув крісло професора. Йонаш здригнувся.
— Я краще сяду на стілець…
— Сідайте на стілець, — погодився Журка. — З якого часу ви знали професора Містраля?
— Ще з студентських літ, тобто вже шість років.
— З Вроцлава?
— Так, з Вроцлава. А ближче я узнав його з того часу, як став працювати у нього асистентом, тобто два роки тому,
— Яким насправді був професор Містраль?
— Не зовсім розумію, про що ви питаєте. Що, власне, я маю вам сказати?
— Говоріть, що хочете, — відповів Журка. Йонаш здивовано глянув на нього.
— Якщо говорити про нього як про вченого… — видавив нарешті Йонаш, — якщо говорити про нього як про вченого, то це була видатна людина. Так, видатна. Боюся, що наша наука зазнала непоправної втрати, хоч, може, професора й не оцінили як слід. Так, безумовно, не оцінили.
— Чому?
— Ну… якщо йдеться про мою власну думку, то я вважаю, що професор був одним з найвидатніших польських гематологів, а в останній період, може, навіть найвидатнішим. Та це не тільки на мій погляд. Цю думку поділяли в наукових колах, — адже саме професора Містраля обрали делегатом на всесвітній з'їзд у Токіо.
— Гаразд. Ну, а якщо говорити про стосунки в самому інституті?
— В інституті?.. — Йонаш завагався.
— Так, в інституті, — повторив Журка.
— Стосунки в інституті були абсолютно нормальні. Наш директор, професор Касіца, — ви вже познайомилися з ним, — дуже милий начальник, ставиться до всіх нас по-товариськи… Можливо, іноді він здається трохи безцеремонним, але в нього золоте серце.
— А чи не траплялося часом якихось суперечок між обома професорами?
— Не пригадую.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Пристань Ескулапа» автора Нізюрській Едмунд на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ VIII“ на сторінці 1. Приємного читання.