Розділ XII

О першій годині приїхав брат покійного — адвокат Гжегож Містраль. Він був страшенно вражений звісткою про смерть професора.

— Бідний Шимон, — сказав адвокат, вітаючись з нами, — він так багато надій покладав на той конгрес у Токіо.

Ми попросили адвоката наверх. Мацьошекова принесла каву.

— А все-таки я не помилявся в своїх передчуттях, коли просив вас, капітане, зайнятися цією справою, — у голосі Гжегожа Містраля бринів докір.

Трепка зітхнув.

— Я дуже переживаю, адвокате… що це так закінчилося… Може, якби професор був з нами відвертіший… На превеликий сором, повинен признатися, що ми й досі не знаємо причини вбивства… Саме тому ми дозволили собі звернутися до вас… Думаю, що ви допоможете нам.

Гжегож Містраль розвів руками.

— Я думав над цим з того часу, як одержав від вас цю жахливу звістку. Проте нічого не придумав…

Запала, мовчанка.

— Ви добре знали оточення брата? — спитав після паузи Журка.

— Трохи знав… Але мені важко уявити, щоб хтось з цих людей…

— Що ви можете сказати про професора Касіцу?

Гжегож Містраль підвів брови.

— Ви підозріваєте його?

— Ми всіма цікавимось, — ухильно відповів Журка.

— Професор Касіца… — повільно сказав адвокат. — Проти.._професора Касіци останнім часом були деякі звинувачення… Ще кілька років тому його призначення на директора інституту викликало здивування. В науковому світі Касіца не мав авторитету, і всі вважали, що цю посаду належить займати моєму братові. Але деякі впливові люди тоді вважали, що Шимон не може займати такої посади, йому дуже зашкодило перебування в Англії під час війни.

— Ви вважаєте, що між Касіцою і вашим братом могли бути якісь зіткнення? — запитав Журка.

— Навряд. Професор Касіца — людина тактовна, до брата він завжди ставився пристойно. Але вони, без сумніву, були суперниками, бо, як мені відомо, працювали над одними й тими ж питаннями.

— Ви щось згадували про закиди, які висувалися проти Касіци.