Йонаш зовсім занепав духом. Як тільки ми ввійшли до нього в кімнату, він зрозумів усе. Не міг видавити й слова, опустився у крісло і тремтячою рукою потягнувся до графина.
— Стоп! — Журка своїми залізними пальцями схопив його за руку. — З цього часу ви будете пити і їсти тільки те, що ми дамо вам.
— Як це… панове? — Йонаш злякано оглядався, і лоб у нього відразу вкрився дрібненькими крапельками поту.
— Впізнаєте? — Журка показав йому рукопис.
— Здається, це почерк професора, — видавив Йонаш.
— Я думаю, що, ховаючи рукопис у шпаківні, ви були впевнені в цьому.
— Ах! — Йонаш затулив обличчя долонями.
— Ви мовчите? А пора б уже й заговорити, — сказав Журка.
— Панове, я не вбивав, — благально прошепотів Йонаш. — Панове…
— На голослівних запереченнях далеко не заїдете. Признавайтесь у всьому. Коли ви забрали з кімнати професора Містраля цей рукопис?
— Я не брав… — видавив Йонаш. — Мені його підкинули.
— Підкинули… — зітхнув Журка. — Що ж ви ще вигадаєте?
— Клянуся… Я знайшов його… у… у чемодані. У вівторок…
— У чемодані, от тобі й маєш! — почав кепкувати Журка.
— Ви мені не вірите, — Йонаш витирав лоб носовою хустинкою, — але так було. Я повернувся після обіду. Хотів переодягтися. Відкрив чемодан і зверху побачив жовту обкладинку рукопису «Дельта».
— Мабуть, «Дзета», — зауважив я.
— Ні, «Дельта», — розпачливо похитав головою Йонаш.
— Дедалі краще, докторе, — кепкував Журка. — Добряче ви тут наплутали. Бо в шпаківні на дереві ми все-таки знайшли твір «Дзета», про агранулоцитоз..
— Нехай, буде «Дзета», — простогнав Йонаш. — Це мене вже не врятує.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Пристань Ескулапа» автора Нізюрській Едмунд на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ XXIV“ на сторінці 1. Приємного читання.