Розділ XIX

До тераси під'їхала наша стара міліцейська «Шкода».

Капрал Кайтус доповів, що привезли доктора Міхала Касіцу, і одночасно передав кореспонденцію, яка надійшла до «Ізолятора» в суботу і після свят. То були самі поштові листівки з святковими поздоровленнями.

Журка швидко переглянув їх і віддав Трепці.

— Але ж це смішно! — вигукнув капітан. — Ви читали це побажання Містралю? — показав він Журці банальну листівку, на якій була зображена пальма.

— Ви думаєте, про ту жінку з Кельць? — сказав Журка. — Справді, смішно.

— «Найщиріші побажання і привітання з веселими святами шле Моніка, зовсім сухопутна свинка», — прочитав Трепка. — «Зовсім сухопутна свинка…» — повторив. — Цікавий підпис.

Від автомашини почулися сердиті голоси. Там сварилися.

— Що сталося? — знервований Журка підійшов до автомобіля.

— Не хоче вилазити, громадянине поручику, — скаржився шофер на молодого Касіцу, який забився в куток кузова.

Син професора кидав на нас нервові погляди. Він був без шапки. Мав коротке волосся, яке стирчало на всі боки, і низький лоб. Складалося враження, що цей чоловік ненормальний. Сидів мовчки, не рухаючись з місця.

— Що це за фокуси, докторе? — запитав Журка.

— За що мене арештували? — видавив Міхал.

— Ніхто вас не арештовував, докторе, — весело відповів Трепка. — Ми привезли вас сюди на прохання батька, який боявся гм… боявся, так би мовити, за ваш психічний стан.

— Що? — Міхал недовірливо глянув на нас. — Ви серйозно?

В цю мить зі сходів збіг професор Касіца. Він з'ясував справу.

— Ти, мабуть, збожеволів, — сказав розлючений Міхал. — Тягнути мене з допомогою міліції!

— Я хотів, щоб ти відпочив.

— Гарне місце для відпочинку ти обрав! — злісно гукнув Міхал. — Дім убивців!

— Міхал!