Суботній вечір докорінно змінив становище, а разом з тим і мою думку про «Пристань» як про спокійний закуток. Десь о п'ятій годині з'явився доктор Йонаш. Він привіз із собою Галіну Стор — невеличку чарівну панну, яка виконувала обов'язки лаборантки, а перед самою вечерею приїхав, нарешті, машиною професор Касіца, товстий, веселий чоловік у спортивній куртці і габардинових штанях, який одразу наповнив усю «Пристань» своїм гучним басом. Асистент доктор Заплон, що прибув разом з ним, з самого початку звернув мою увагу своєю чудернацькою поведінкою. У капелюсі, насунутому на самі очі, закривши половину обличчя шарфом, він виліз із машини і, прицілившись з пістолета в Мацьошека, який стояв поблизу з найстаршим сином Томеком, крикнув:
— Руки вгору!
З пістолета цівкою бризнула вода. Побачивши наші здивовані обличчя, Заплон засміявся, вручив хлопцеві пістолет і сказав:
— Це тобі, Томеку. Поливатимеш хлопців на Великдень[3].
У вестибюлі він раптом підійшов до мене, боляче ляснув по спині.
— А, добродію! — розсміявся. — То це ви той англієць! Що це, в дідька, у вас в усій Польщі немає родичів, що ви надумали проводити Великдень у цій глушині?
— Немає, — відповів я вражений. — Тітка, яку я хотів відвідати, померла. Я не встиг навіть на похорон.
— А в нього хто помер? — Заплон, в'їдливо посміхаючись, показав на Трепку.
Не встиг я щось відповісти, як він узяв мене під руку і відвів у куток.
— Без жартів, колего, — прижмурив око, — ви з міліції?
— Що таке? — видавив я, намагаючись приховати своє збентеження.
— Я трохи розуміюсь на цьому. Два роки різав трупи в інституті судової медицини і випадково бачив вас з підпоручиком Філіпом, моїм давнім другом… Не бійтеся, — захихикав він, — я не викажу вас. Ходімо краще вип'ємо по чарці.
— Але ж ви помиляєтесь, це якесь непорозуміння, — намагався я захищатись, — я справді до тітки…
— Байдуже, — сказав Заплон, — тоді ходімо, розважитесь після втрати тітки.
Я відмовився, вдаючи обурення, і, вирвавшись від нього, негайно повідомив про цей неприємний випадок Трепку.
Капітан був приголомшений.
— Можливо, друже, ми не дуже вдало перевтілилися., проти збігу обставин важко чимось зарадити. Не знаю навіть, що й робити. Може, краще було б підняти забрало?
— Обіцяв не розголошувати, — промимрив я.
— Я повинен поговорити з цим чоловіком, — сказав нервуючи Трепка.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Пристань Ескулапа» автора Нізюрській Едмунд на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ IV“ на сторінці 1. Приємного читання.