Розділ XIII

— Хіба ви не чули про цю працю?

— Ні, цього я не сказав, але… — Йонаш завагався.

— У вас є якісь сумніви?

— Признаюся, ви мене спантеличили. Я просто не бачу зв'язку…

— Ця робота пропала, — сказав Журка.

— Пропала! — скрикнув Йонаш не своїм голосом.

— Це вас дивує?

— Надзвичайно. Кому б могла бути потрібна праця «Дзета»?

— Дзета? — Журка витріщив очі.

— У професора Містраля була звичка позначати обкладинки своїх рукописів буквами грецького алфавіту. Працю про анемію, наприклад, він позначив буквою «Дельта», а про агранулоцитоз — «Дзета». У своїх внутрішніх стосунках ми користувалися цими позначеннями.

— Хвилиночку, докторе. Виходить, була ще праця про анемію?

— Так, наукова праця про злоякісну анемію. Так само, як і рукопис «Дзета» досі не опублікована. Погляди, які в ній висловлювалися, ще недавно викликали застереження, і праця була відхилена.

— Розумію, — промимрив Журка, оглядаючи нігті. — Ці праці були написані на окремих аркушиках формату учнівського зошита і зберігалися в жовтих обкладинках з пластмаси, правда ж?

— Так.

— Який був почерк у професора?

— Дрібний, нерозбірливий!

— Оце він? — Журка показав кишеньковий календарик професора, Йонаш ствердно кивнув головою.

— Ви не можете сказати, що означають оці цифри біля окремих дат?

— Цифри?

— Ось, гляньте, — Журка підсунув календарик до Йонаша, — біля дати п'ятнадцятого січня — 258 000, п'ятнадцятого лютого — 30 000, а ще через місяць — 8500 і знак оклику.