— Напевне, міг…
— Як виглядає рукопис цієї праці?
Він був у жовтій обкладинці з пластмаси.
Передрукований на машинці?
— Ні, писаний від руки. Професор писав на окремих невеличких аркушиках, наче з шкільного зошита, і зберігав їх у жовтих пластмасових обкладинках, таких, як ото продаються для книжок.
— Коли ви востаннє бачили у професора цю його роботу?
— В середу.
— Значить, це ще в Варшаві?
— Так, у Варшаві.
— А тут?
— Тут я вже її не бачила.
— Дякую вам, Галінко, — промовив я тепло і потиснув їй руку. Відчував, що вона тремтить.
— Ох, пане Павле!.. — в очах дівчини заблищали сльози.
Галінка вирвала руку і втекла.
* * *Журка прийняв звістку з цікавістю, але спокійно.
— Я сподівався чогось подібного, — пробурмотів він. — Ще вчора я наказав обшукати «Ізолятор».
— Ну й що?
— Ніяких рукописів не знайдено. Ми не знайшли їх і тут, отже…
— Отже?
— Хто знає, чи не натрапили ми на мотив злочину.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Пристань Ескулапа» автора Нізюрській Едмунд на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ XIII“ на сторінці 4. Приємного читання.