Розділ «Я ВАС ПЕРШИЙ ВИЯВИВ!»

— З капітаном, Мартою і Гротом. Нас тепер мало залишилося.

— Зайва вахта.

— Так, зайвий рік для кожного.

Увійшов Грот. Доктор тримав у руках аркуш.

— Нісенітниця виходить, — сказав він. — Кулька зовсім молода. Добридень, Долинський. То я кажу, кулька дуже молода. Їй лише двадцять років.

— Ні, — сказав Долинський. — Ми ж стільки днів просиділи в тому розкопі! Він стародавній як світ. І кулька теж.

Капітан стояв у дверях кают-компанії і слухав нашу розмову.

— Ви не могли помилитися, Грот? — запитав він.

— Мені б зараз саме час образитися, — сказав доктор. — Ми з Мозком чотири рази повторили аналіз. Я сам спочатку не повірив.

— Може, його Джерасі впустив? — запитав капітан, обернувшись до мене.

— Долинський бачив — я його вишкріб з породи.

— Тоді ще один варіант залишається.

— Він маловірогідний.

— Чому?

— Не могло ж за двадцять років все так зруйнуватися.

— На цій планеті могло. Пригадай, як тебе несло бурею. І отруйні випари в атмосфері.

— Отже, ви вважаєте, що нас хтось випередив?

— Так. Я так думаю.

Капітан виявився правий. Наступного дня, розпилявши пірамідку, Марта знайшла у ній капсулу. Коли вона поклала її на стіл в лабораторії і ми з’юрмилися за її плечима, Грот сказав:

— Шкода, що ми запізнилися. Всього на двадцять років. Скільки поколінь на Землі мріяло про Контакт. А ми запізнилися.