Вона замовкла, втупившись в одну точку перед собою. Я теж німував.
— Якщо все це правда, Франсуа, тобі загрожує страшна небезпека! — врешті оговталася Лілі. — Вони… вони якось винишпорили, що ти читав папери!
— Який же я дурень! — я враз схаменувся та заметушився по кімнаті. — Не мені загрожує, а нам… Нам! Треба хутчіше тікати!
— Тікати? — короткий смішок вирвавсь у неї з горла. — Куди?
— Підемо в місто, ховатимемося десь у підвалах чи на горищах… — я бігав по квартирі, шукаючи найбільшу торбу. — Згодом про нас забудуть… Ось він! — радісно вигукнув, витягши чималенький рюкзак із шафової полиці.
— Нічого не вийде, Франсуа.
— Вийде! Послухай мене. Ми зникнемо, просто щезнемо, тобі більше не доведеться відбувати покуту, ми будемо вільними, вільними! — мене струшувала лихоманка, та я відав напевне, що цього разу все роблю правильно.
— Хіба можна бути вільним у місті N.?
— Можна бути вільнішим, ніж нині… Крім того, очевидно, ясно як Божий день, що десь є інший світ!
— Ідеального світу не існує… — знітилась Лілі.
— Ідеальний світ тут. У твоїй голові, — я торкнувся її чола. Воно зволожилось від зливи та горіло. — Ми віднайдемо шлях! З’ясуємо, як потрапити до Задзеркалля.
— Ти справді в це віриш?
— Вірю, вірю, а як же інакше!
Я жарів солодким натхненням, ніби в чорному, млистому мороці уздрів рятівний променистий вогник. Лілі глянула на мене так, ніби бачила вперше. А потім її очі зазоріли золотим усміхом.
— Тоді… — прощебетала вона, — треба взяти якихось харчів, щоби вистачило на початок, теплих речей, ковдру…
Я засміявся, визволяючи страх, біль, ненависть останніх місяців. Нарешті зможу здійснити найпекучішу мрію — захистити Лілі. Мої обійми стануть їй панциром, домом, камінною бронею…
…За півгодини рюкзак та трохи менша торба мірялись товстими черевами коло порогу.
Зненацька з того боку, з поза дверей, почувся лункий гуркіт. Хтось знавісніло лупав у них, погрожуючи знести, зірвати з прогнилих петель.
— Не встигли, — з жахом прошепотіла Лілі й осіла на підлогу.
— Не встигли, — повторив я, ніби в тумані.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Коли в місті N. дощить» автора Косян Марія на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Книга III. Коли в місті N. дощить“ на сторінці 46. Приємного читання.