Розділ «Книга І. Десята каста»

Історична довідка

2294 рік. Після численних воєн та катаклізмів попередніх століть п’ять із шести континентів опинилися під водою. Кількість населення, що мала б перевищити десять мільярдів, скоротилась до тридцяти мільйонів. Сто років тому люди об’єдналися та збудували велетенське місто-державу під назвою Мегаполіс, аби вижити та зберегти рештки цивілізації.

Мегаполіс простягається на сотні й сотні кілометрів. Тут єдина мова та грошова одиниця. Хмарочоси розривають небесну блакить, заводи дихають димом важко й натужно, швидкомобілі блискавками долають більше 300 км/на годину.

Щоб уникнути бідності, соціального невдоволення та збройних конфліктів, суспільство розділилося на дев’ять каст. Три — вищої категорії: Обрані, Вчені, Охоронці. Одягаються в темно-синій колір. Чотири — середньої: Цілителі, Законники, Годувальники, Крамарі. Їм припали до серця всі відтінки коричневого. Одна — нижчої категорії — Служителі. Вони зазвичай у сірому. Є ще Священики, котрі вбираються в чорні шати. У кожного громадянина на грудях — срібний ланцюжок зі знаком касти.

Обрані займаються політикою та керівництвом. Учені працюють над новими винаходами та різноманітними дослідженнями. Охоронці — поліція та армія Мегаполіса, вони підтримують порядок та гармонію.

Цілителі — лікарі та фармацевти. Вони тісно співпрацюють з Ученими та здатні вилікувати найтяжчу хворобу. Законники — юристи, судді, адвокати та прокурори — чесні та байдужі до всього, крім збереження Закону. Годувальники трудяться на фабриках, що виробляють органічні продукти споживання та штучні суміші для найбідніших. Крамарі тримають банки, магазини, базари — усе, що пов’язане з торгівлею та грошима.

Служителі — не менш важливі. Це водії та офіціанти, прибиральники та вантажники. Кожен облюбував справу до душі.

Касту не можна обрати. Вона дається від народження за правом крові. Діти стають тими, ким були їхні батьки, діди та прадіди. Утім вони можуть покинути все та гайнути до Священиків.

Система каст — туго сплетений вузол. Жодна з них не може існувати без іншої. Так підтримуються впорядкованість, закон та рівновага.

Однак є ті, хто зрадив правила, порушив дорогоцінний баланс. Їх називають Знехтуваними. Хтось у минулому мав необережність закохатись у представника іншої касти (яке нахабство!), висміювати ідеали системи (блюзнірство!) або писати музику, вірші чи картини (найтяжчі гріхи!). Творчість заборонена в Мегаполісі, адже породжує хаос, у той час, коли основними умовами миру та щастя, на думку каст, є виключний порядок та рівновага. Знехтувані живуть на околицях міста за високим муром, у гетто. Удень вони можуть полишати його стіни, однак уночі мусять повернутися. Одягаються в біле. Не мають права голосувати, як і будь-яких інших прав. Якщо Знехтуваний порушить закон, на нього чекає негайна ліквідація.

Мегаполісом керує Рада Старійшин — двадцять вісім осіб. Двадцятеро — з Обраних і по одному від інших восьми каст. Раз на десять років — вибори.

На чолі Ради Старійшин — троє Найобраніших з Обраних — незмінні Альфа, Бета та Гамма.

Рівність і братерство панують у Мегаполісі.

Глава 1

Я палаю, наче дрібна цятка, посеред юрби, що повагом запруджує головну площу. Сьогодні — свято Рівноваги. Свіжолимонний вітер розвіває моє волосся і сповнює радісним передчуттям. Натовп, наче велетенська тварюка, притишив дихання в чеканні. За мить на високу трибуну зійде Рада Старійшин, та Альфа виголосить урочисту промову.

Зненацька приземкуватий щокань обурено зойкає та тицяє в мене пальцем. Люди обертаються — і з жахом відступають, ніби від прокаженої. Обличчя тьмяніють люті та презирства: насуплені брови, перекошена верхня губа. Хтось докірливо хитає головою, хтось затуляє рукою рот та глядить із острахом, інші шепочуться, штовхаючи одне одного ліктями. Кільце навколо ширшає, кожен відсувається якомога далі. Недовірливі позирки прикуті до моєї постаті.

Розумію, що сталося щось страшне. Але що?

Втуплююсь у свої долоні, а тоді чіпкий погляд мандрує вище на рукави багряної сукні. Але це зовсім не тканина: оксамит, шовк чи бавовна, а полум’яна фарба, що тхне кислуватим залізом — кров.

З’юрмисько, що спочатку відсахнулось, тепер насувається, мерехтить гримасами ненависті. Десятки тисяч рук тягнуться до мене.