Розділ «Книга III. Коли в місті N. дощить»

— Нова акція від Великого Інквізитора. Підклади дров під ближнього свого — отримай удвічі більше в подарунок!

Арена заніміла. Зловісна безгомінь розстелилася сірим шатром. Я судомно ковтнув і опустив очі. Невже програв?

Божевільний! Зараз солдати спустяться з амфітеатру, схоплять мене під руки, я пручатимусь, волатиму, що вони хибно зрозуміли… Але більше ніколи, ніколи не зустріну Лілі. І не зможу їй помогти.

Знічев’я гучний хрипкий регіт розтяв тишу. Я з острахом підвів погляд. Велика Мати сміялася, відкинувши голову, лице палало червоним, а безмежні сині очі перетворилися на дві вологі щілинки.

За мить натовп вискалився, загиготів, зайшовся реготом, затупав ногами, заплескав у долоні. Покрики: «Браво!», «Оце втяв!», «Який сміливець!» — лунали звідусіль.

Я низько вклонився, відчуваючи, як дрижать жижки і холодний піт стікає по спині.

За лаштунками мене вітали циркачі.

— Ну ти даєш, хлопче! — з повагою протягнув дресирувальник Санчо.

— Еге! Сильно ти їх! — плеснув моє плече акробат Юр.

Тільки Джиммі, звівши брови, мовчав. І він туди ж, разом із Красунчиком?

Дорогою до гримерки друг зненацька зашипів:

— Якого дідька? Там же купа Вартових! Великому Інквізиторові вже, мабуть, відомо… Гадаєш, він це так залишить?

— Я мусив ризикнути, щоб здивувати Велику Матір, — наїжився я.

— Хіба не можна спробувати щось інше? — хлопець не відставав.

— Слухай, а чому ти раптом так хвилюєшся? Я ж не вперше небезпечно жартую, але…

— Бо ти мій друг, чорти б тебе взяли! — роздратовано виплюнув Джиммі.

— Пане Франсуа? — відчеканив незнайомий голос за спиною.

Я обернувся. Переді мною стриміла плечиста постать гладіатора.

Глава 7

— Так, це я.