Книга III. Коли в місті N. дощить

Коли в місті N. дощить

Волів захистити цю милу дівчинку від чіпких пазурів пані Арабеску, від катів, що доправили її в самісіньке пекло, від кари Великого Інквізитора. Урешті, від цілого світу. Тієї миті я заприсягся будь-що врятувати її з дев’ятого кола.

Коли ми закінчили ламати комедію та розкланялися перед вдячним глядацтвом, я наблизився до дівчини. І вона сама, в біса, сама, взяла мене за руку.

Дотик шпарких пальців, і великий білий спалах пройняв наскрізь. Я відчував дивну слабкість, ще трохи — й рана почне кровоточити, а багрова пляма розпливеться по штанині.

Кортіло схопити її в обійми та майнути геть, за обрій, подалі від розцвіченого шатра, від остогидлих пик товаришів.

Нас обступили глядачі, вимагаючи автографи, щось питаючи. Уперше це не приносило жодного задоволення.

Перекрикуючи людське гудіння, я урочисто звернувся до циркачів:

— Дякую, хлопці. За чудове видовище, за все. Ми, мабуть, підемо, бо хтозна-скільки ще чекати того розкладу та директора.

Друзі з розумінням закивали. Ілько гигикнув та тицьнув Вавула в коліно, мовляв: «Подивись-но на цю парочку!»

— Це Вона? Та, про кого ти казав? — змовницьки зашепотів у моє вухо Джиммі. — Ну та, у кого ти…

Отже, я все-таки бовкнув йому про свої почуття до омріяної панни якогось пропитого четверга.

— Так, — відрубав я та потягнув Лілі геть, побоюючись, що вона почує.

Друг хитро примружився та примирливо підняв руки:

— Усе! Мовчу!

Місто вітало нас надвечір’ям та жаром. Уперше не хотілося нічого питати, лише йти поруч, блукати небаченими досі завулками.

У якийсь момент я обгорнув рукою стан Ділі, і дівчина притулилася до мене, поклала голову на плече. Скільки разів глядів на неї — щоразу була новою, геть інакшою.

Ми затоплювали очі в призахідне сонце та крокували навмання далі й далі лабіринтами міста, занурюючись глибше в прірву чуттів.

Я не відав голоду чи спраги, не знав утоми.

Обабіч дороги пихкав від спеки огрядний монах та щось верещав. Каптур майже затуляв лице:

— Тридцять срібних монет за послуги професійного Вартового! Лише тридцять монет — і він стежитиме за вашим обранцем цілодобово!

Ці слова, і ряса, і каптур, і сама постать здались незвично знайомими і чомусь небезпечними. Я заквапився вперед.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Коли в місті N. дощить» автора Косян Марія на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Книга III. Коли в місті N. дощить“ на сторінці 26. Приємного читання.