— Я ж через неї… Розумієш, вартував через неї… Інквізитор обіцяв, що тоді маму не зачіпатимуть, що вона буде в безпеці… А тепер, тепер, тепер! — сатирик скубав пальцями волосся.
Марфу замучили третьою. Наглядач гучно висякався та звелів зберігати тишу.
Єдиний старечий голос нині розпинав Арену. Люції не вистачило повітря. Шалений, шалений світ. Безкінечний вісімдесят перший псалом.
Єлизавета шкутильгала до шибениці. Ганс зненацька схопивсь і висмикнув зброю у солдата, що виструнчився неподалік:
— Горіти тобі в пеклі, пане Інквізиторе! Ти вже проклятий Богом! — і вистрілив, але поцілив у якогось підлабузника, що сидів трохи нижче.
На нашій трибуні зчинилася тиснява. Ганса скручували, як дешеву ганчір'яну ляльку.
— Дитинко! — зойкнула Єлизавета, і беручкий стогін зірвався над головами.
— Рішайте її хутко! А цього — стратити!
Я, Джиммі, художник Жук, акробат Юр, актор Огнян — геть усі митці, ніби за командою, голіруч кинулись на наглядачів. Раптом ногу обпік шпаркий спалах — необережна куля.
— Очистити! Очистити Арену!
Сили полишали мене разом із рудою кров’ю, що цебеніла з пораненої литки. Втратив рівновагу та звалився долі поміж рядів. Поряд хтось тупотів, лунали нерозбірливі крики. Я летів у прірву сторч головою.
Останнє, що бачив, — тіло Єлизавети, котре сірим мішком бовталося в зашморгу, і Ганса, якого тягнули на розправу. Останнє, що відчував, — руки циркачів, що підхопили мене. Останнє, що чув, — тремтливий шепіт Джиммі:
— Ганс — мертвий. Розумієш, що це означає? Інквізиція шукатиме нового Вартового.
Вони надягають на мене сорочину навиворіт, і шви докучливо впиваються в шкіру. Марю.
Поряд хтось походжає, шурхотить папером, стільцями, реченнями.
Пливу лазуровим морем. Виднокіл ряхтить біло-чорними плямами птахів. Вода висихає, варто лише відволіктися, і навколо сходить повитий кремовим серпанком день. Пустеля. Пити, пити… Пити.
Спрага вщухає.
У місті N. — зміїна навала. Слизькі лускаті почвари жеруть усе та всіх. Декотрі, замордувавши людину, приймають її подобу.
Обабіч дороги щось верещить монах. Його обличчя затулене каптуром.
— Тридцять срібних монет за послуги професійного Вартового! Лише тридцять монет!
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Коли в місті N. дощить» автора Косян Марія на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Книга III. Коли в місті N. дощить“ на сторінці 15. Приємного читання.