Книга III. Коли в місті N. дощить

Коли в місті N. дощить

…Початок березня. П'ятниця. Амфітеатр забитий. Люди — розпластані хробаки, що виборсались на трибуни після дощу. Безрух.

Клоуни — без посмішок і жартів. Звинувачувані — без адвокатів. Вирок — без милосердя. Кат і жертва. Страта!…

Сатирик Ганс забився в куток і вдихав випари смерті. Тонкі губи — збільшені в десятки разів п'явки, що насмоктались крові.

На Арену виштовхнули кількох черниць.

Кат пропищав у мікрофон, підлесливо глипаючи на Великого Інквізитора:

— Ви, ті, що зреклися всього земного й обрали шлюб зі Спасителем! Ті, що віддали себе служінню Церкві! Ви — черниці Адріано, Єлизавето, Марфо, Агато та Люціє, звинувачуєтесь у супротиві солдатам та відмові виказати послушницю Варвару, винну в культі тіла та все ж доправлену до публічного будинку для відбуття покарання! Ваш гріх — № 8 — опір владі. Присуд — страта на шибениці. Вирок оскарженню не підлягає!

Знову несправедливий суд. Чи можуть завинити ті, що носять імена святих? Хоча направду, я не знав точно.

— Глянь на Ганса, — прошепотів Джиммі.

Позирнув на сатирика і не впізнав. Очі пройнялися безумом і люттю. Пес готувавсь обірвати ланцюг.

— Чого це він? Хіба знайомий з кимось із осуджених?

— Зажди, далі буде видно.

Великий Інквізитор повагом підвівся та зверхньо огледів натовп. Кат скулився, стиснувся, наче шакал, та догідливо підніс володарю мікрофон.

— Востаннє пропоную вам, черниці, — гримнув повелитель, — прийняти свою провину, відректися від посестри, визнати помилку. Адже вона вже засуджена. Поверніться під протекторат Інквізиції та збережіть життя. Єдине, чого від вас чекатимуть, — це покора та відбуття незначної покути. Можливо, високі звання Вартових… Про це ми ще подумаємо, — він криво всміхнувся.

Юрба заклякла в безголоссі. Лише далека трибуна розкололась бурхливим дитячим плачем. Жінка, що тримала маля на руках, заходилася боязко колисати крихітне тільце, щось заспокійливо повторюючи.

І раптом Арену розтяв несамовитий вигук Ганса:

— Відречись!

Інквізитор невдоволено виломив брову, але змовчав.

І тут я збагнув усе. Згадав, як сатирик колись сидів за лаштунками та скаржився на матір, що пішла в чернецтво.

Котра з них? Котра з п'ятьох?

— Відречись! — скрикнув юнак удруге.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Коли в місті N. дощить» автора Косян Марія на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Книга III. Коли в місті N. дощить“ на сторінці 13. Приємного читання.