Розділ «Книга І. Десята каста»

Час від часу Франц зиркав на старий годинник. Чудний цей чорнявий! Нині архаїчні дзиґарі з циферблатом та стрілками майже ніде не стрінеш. Усі нормальні люди звикли звіряти час за різноманітними електронними пристроями.

Хлопець помітив мій зацікавлений погляд:

— Це батьків. Йому більше двохсот років, передавався з покоління в покоління. У дитинстві я настільки вподобав цю штуку, що цупив її в тата кілька разів. Урешті той втомився давати прочухана та подарував годинник мені на день народження, — Франц смутно посміхнувся якимось своїм споминам. — А нині він справді знадобився, адже Знехтуваним заборонено застосовувати будь-які прилади, окрім телевізора, що підключений до урядового каналу новин, і ще — сегвеїв, єдиного транспорту для вигнанців. Ну знаєш, сегвеї — це такі самокати з движками.

— Справді? Я цього не знала. Тобто не про сегвеї, а що вам заборонені такі звичні речі, — зніяковіла я.

Яків гмикнув.

— Ми спізнюємось? — я вирішила змінити тему.

— Ворота в гетто зачиняються о дев’ятій вечора. Нам конче необхідно повернутися до цього часу, — зауважив Франц. — Сподіваюся, тобі відомо, що трапляється зі Знехтуваним, котрого помічають після цієї години на території Мегополісу?

— Ліквідація? — з острахом прошепотіла я.

— Так, — він кивнув.

— Хіба тут, під землею, вас шукатимуть?

— Взагалі-то навряд, — втрутився Яків.

— Так, але нащо нам зайві пригоди? — пробурчав Франц. — Охоронці люблять оглядати подібні місця вночі. Аби задля розваги підстрелити кілька припізнілих Знехтуваних, що не потрапили в мурашник до заходу сонця.

…І ми просувалися далі під тривожне миготіння ламп, повз іржаві колії. Згодом вони скінчилися, та неподалік знову почувся плескіт води.

— Десь за півгодини ми дістанемося каналізаційного люка неподалік від Східних воріт у гетто, — пояснив Яків.

— У нас проблема, — ввернув Франц і раптом спинився, обернувшись до мене. Від несподіванки я ледь не врізалась у нього.

— Яка? — почувала щось недобре.

Яків також спинився і ретельно обкинув мене оком. Від прискіпливих поглядів я інстинктивно скулилась.

— Твій одяг, — сказали обоє враз.

— А що з ним не так?

І тут я второпала: