Розділ «Книга І. Десята каста»

— Тепер ти! — очі присутніх встромились у Розалі.

— У цьому немає потреби! — обурився Герц. — Ви й без того добре знаєте, хто вона.

— Процедура є процедура, командире, — скалячи зуби, проскрипів сивий Охоронець.

Панель спалахнула:

«Ім’я: Розалі Герц

Вік: 23

Каста: відсутня. Знехтувана. У минулому — Охоронець.

Рівень: відсутній

Батьки: Артур та Ліза Герц».

Літери щезли, та екран відобразив зовсім іншу картину: три постаті в ділових темно-синіх костюмах, що порозсідалися за столом. Я пізнала б їх навіть уві сні. Байдужі обличчя, як таблиця множення, запали глибоко в підсвідомість, і, навіть коли дуже зажадати, вичавити їх звідти несила. Голови Ради Старійшин: Альфа, Бета та Гамма — найобраніші з Обраних, найвищі з найвищих. Ті, для кого тато шукав нафту. Ті, що звеліли вбити його. Тепер це було очевидно.

— Так-так-так! Хто тут у нас? Це вони? — Альфа лукаво прищулився.

— Так точно! Схоплені на місці злочину.

— Отже, це вони поширили фальшиву та смертельно небезпечну інформацію? — прогугнявив Бета.

— Саме так.

— Що ж, — завчено зітхнув Альфа, вдаючи жаль, — ми боролись із облудними чутками протягом двох десятиліть, прагнучи зберегти мир та рівновагу в Мегаполісі, та як бачите…

— Це нахабна брехня! — вигукнула я, не спроможна більше слухати оманливу розмову. Тої миті не розмірковувала, чим це може зашкодити. Мусила спростувати слова Голови Старійшин за будь-яку ціну. — Не вірте їм, панове Охоронці! Вас використовують, так само, як і всіх інших.

Охоронці з сумнівом переглянулися.

— Мовча-а-а-а-ати! — заверещав Гамма фальцетом. — Один із Законів Мегаполіса твердить: «Якщо хтось вищий за вас за правом крові, підкоріться йому». Прерогатива Обраних — прийняття рішень. Ми чинимо зважено та справедливо.

— Скажіть, Охоронці, хіба ми колись пригноблювали вас? Чи, може, ставилися без належної поваги?

— Ні, пане Бето, — враз відказали ті.