Розділ «Книга І. Десята каста»

— Слухайте! Може, годі витріщатися? — засичала вона за кілька хвилин. — Ніяк не можу зосередитись!

Франц та я ніби за командою увіп'ялись у стіну. Електронний годинник безжально миготів зеленими барвами, жадаючи наздогнати нестримний потік часу: 06:40, 06:50, 07:00.

Зосталась одна година. Я нервово совалася на стільці. Що як наша витівка виявиться безглуздою та зазнає поразки?

О 07:03 Розалі, сяйливо посміхаючись, скрикнула:

— Перша жертва є! Кожен Законник щойно одержав листа! А я збагнула принцип, за яким засекречено доступ від імені адміністратора в соцмережах каст середньої категорії. Далі все піде швидше.

І справді, протягом наступних п'ятнадцяти хвилин вона впоралася з мережами Цілителів, Крамарів та Годувальників, а заразом — і Служителів.

— У нас лишилося півгодини, — насупивши брови, пробубонів Франц. — Треба поквапитись.

— Не бачиш, що я і так поспішаю? — відгризлася мідноволоса. — Зроби сам, коли такий кмітливий! — а тоді додала спокійніше, обернувшись до мене: — Ходи-но сюди! Наступні за чергою Вчені, може, допоможеш чимось…

Я сіла поряд.

Знадвору чулися гудки швидкомобілів та голоси мегаполісців, що після вихідних кволо волочили ноги до офісів.

Я тупо стежила, як Роза вводить якісь комбінації чисел та літер, виділяє курсором та натискає чудні позначки на екрані. За десять хвилин кожен Учений, від юного студента до сивого академіка, був поінформований про катастрофу, що невідворотно сунула на Мегаполіс.

— Дякую, розумнице, і без тебе розібралася, — уїдливо зауважила Розалі, кинувши оком на мене. — Звалюй на своє місце. Далі мої Охоронці.

За іншої нагоди я б, мабуть, відповіла щось таке ж ущипливе, але не тепер. Від того, як мідноволоса впорається із завданням, залежало все. Тому я вирішила не марнувати часу і просто вчинити, як вона «просить».

— Двадцять хвилин, — попередив Франц.

Зломниця коротко кивнула.

Три хвилини, п’ять, сім, дванадцять. Розалі нервувала та тихо лаялась, а потім несподівано завмерла та втупилася в екран:

— Не розумію…

— Не виходить?

— Нічого не розумію… — повторила вона. — Щось пішло шкереберть…

— 07:55. За п’ять хвилин Законники ступлять до офісу, — прогримів Франц. — Треба вшиватися. Більша частина громадян довідається правду за лічені хвилини, щойно потрапить на робоче місце та підключиться до соцмережі, а хтось, може, уже прочитав нашого листа. Тепер інформацію не приховати, долетить на крилах і до інших. Ходімо, часу більше немає! — хлопець тягнув колишню Охоронницю за руку.