Розділ «Книга І. Десята каста»

У хатинці бабусі Агати було чисто та ясно. Сонячні зайчики грайливо стрибали по стінах вітальні. І як тільки ця маленька жінка, що ледь сягала моїх грудей, спромагалася дбати про цілий будинок?

Стіл застеляла скатертина з грубого полотна. У вазочці лежало печиво, а поряд, у банці, — вишневий джем.

Я сіла на стілець, ледь не зачепивши відгодовану кицьку, що зручно вмостилася під ним. Та скривджено нявкнула, мотнула хвостом, що скидався на йоржик, та пішла геть, гордо задерши писок.

Кімнатку наповнив аромат східного нектару. Агата внесла мідну тацю з кавником та двома філіжанками. Я підскочила, аби допомогти старій, та бабця швидко переміщувалась у просторі. І ось уже живильний напій розливався в чашки, а на дно їх спадала солодко-гірка гуща.

— Пий каву, дитино, і забудь про погане, а коли лишиться кілька ковтків переверни філіжанку на блюдце.

— А це навіщо, бабусю Агато?

— У цьому сенс ворожіння. На стінках визирнуть візерунки, за ними я й прочитаю, що було, що є та що буде, — хазяйка давала інструкції.

Я все ще не вірила в усю цю магічну чудасію, однак не хотіла ображати гостинну Агату. Тому слухняно пила каву, і з кожним ковтком думки яснішали, а сірі хмари на душевному небосхилі розвиднювались.

— Скажіть, а ви завжди жили серед Знехтуваних? Тобто ви тут народилися? У гетто? — мені кортіло дізнатися більше про таємничу жінку.

Бабця видушила здавлений смішок:

— Я народилась у часи, коли каст ще не було й тривала люта війна.

У мене відвисла щелепа. Виходить, Агаті більше ста років! Хіба це можливо?

— А потім — так… Одразу потрапила сюди, — продовжувала господарка. — Коли вдалося встановити хиткий мир і рештки живих заходилися будувати Мегаполіс, а тоді вигадали кастову систему, моя родина одразу ж опинилася серед Знехтуваних. Однією з перших.

— Чекайте! — почуте не вкладалося в голові. — Я гадала… Тобто нас вчили, що Знехтувані з явилися трохи згодом… Як вигнанці з каст, ті, що порушили закон та рівновагу.

Очі Агати потьмяніли, а зморшок, здавалося, ще побільшало:

— Відкрию тобі секрет. Знехтувані були завжди. Гетто виникло того самого дня, що й касти.

— Не розумію…

— Спочатку вигнанцями стали ті, хто збунтувався проти створення кастової системи. Вони відчували, що рівність, про яку йшлось у її постулатах, навряд чи досяжна за тих умов, що запропонували новообрані Старійшини. Тобто касти як такі вже передбачають розбіжність та певну ієрархію, а це завжди — нерівність.

Мій батько був художником, великим талантом, справжнім генієм. Щойно утворилися касти та Рада Старійшин, першим законом, який та ухвалила, виявилася Стаття про Заборону Творчості. Адже, за їхньою ідеологією, мистецтво руйнівно впливає на розум та поведінку людей. Передбачити та виміряти його — неможливо. Творчість породжує хаос, а отже, нищить порядок та «священну» рівновагу.

Яке святенництво! Просто Старійшини завжди страшилися митців, адже ті виголошували нові, заколотні думки, опозиційні ідеї…