У грудях нестримним гейзером струменів ядучий щем — знайомі запахи і звуки надворі: і гомін дикторів, і викрики заїдливої Соньки. Я зціпила зуби, аби не розплакатись, та неслухняні сльози зволожили щоки.
Хтось ніжно торкнувся моєї долоні, підбадьорливо пестячи її великим пальцем. Підвела очі — Франц. Ну звісно, Франц, хто ж іще.
— Усе гаразд, — прошепотіла самими губами, — прийшли.
— То відчиняй. Є ключ чи будемо зламувати? — грайливо підморгнув Яків.
Сльози висохли. Я насмішкувато зиркнула на зломника-початківця:
— Вищі категорії каст не користаються ключами. Поясни йому, Франце! Особливо Вчені. У нас свої системи безпеки, — проказала я з ледь відчутною гордістю, а тоді притисла вказівний палець до виймання, де мав би, на думку Якова, бути замок, одночасно пояснюючи: — Двері реагують на відбитки. Лише мої або батькові.
На важких залізних дверцятах синіми літерами замиготіло табло:
«Введіть назву живої істоти, що, за найсвіжішими розрахунками, виявиться останнім мешканцем планети Земля».
Яків вирячив очі.
— Що за жарти? — засичав він. — Ти знаєш відповідь? Скільки в нас спроб?
— Одна, — засміялася я. — І це не жарти, до речі, — додала серйозніше. — Перевірка знань та належності до касти Вчених. Адже теоретично, відбитки можна підробити.
— Тобто питання щоразу нове? — не повірив Яків.
— Так.
— І яка відповідь? — кинув Франц з удавано байдужим виглядом.
— Тарган.
Табло змигнуло та запалало: «Відповідь — правильна. Питання № 2. Якого кольору канапа у вітальні?»
— А це що таке? — заскавучав Яків.
— Перевірка, чи це друг завітав до нашої оселі. Бо кожен із найближчих татових приятелів бодай раз бував тут, тому має пам'ятати подробиці.
— Дивне питання, — брови Франца полізли на лоба. — Якщо це не ти і не батько, то відбитки підроблені. Отже, очевидно, що не друг.
— Тато тримався іншої думки. Вірив, що обставини різняться. До того ж, він дуже дбайливо підбирав коло оточення, — терпляче пояснила я, хоча питання не сподобалось. Невже він сумнівається в розважливості батька?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Коли в місті N. дощить» автора Косян Марія на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Книга І. Десята каста“ на сторінці 29. Приємного читання.