Розділ «Книга І. Десята каста»

Тоді зиркнув на мене:

— Кермувати вмієш?

Швидко кивнула. Розуміючи, що не час сперечатись із Францом, я співчутливо глянула на Обраного, обіцяючи собі поговорити з чорнявим поганцем, коли все скінчиться. Бо не можна так ставитися до людей.

По крейдяному чолу пузаня стікав піт, а ноги трусилися.

— Б-б-будь ласка, м-м-мені вони н-н-не потрібні, — промимрив черевань, простягаючи зв’язку ключів та виписуючи ногами пірует. Він скидався на бридку й улесливу жабу.

З-за рогу вигулькнули переслідувачі, та ми вже вскочили у швидкомобіль.

— Жени! — скомандував Франц, і я витиснула педаль газу до межі.

Авто зірвалося з місця. Услід — кулеметна дріб. Та «лялечка» Обраного виявилася броньовиком. Здавалося, що летимо крізь зоряні світі, крізь галактики, і ми радісно зареготали:

— Врятовані!

А на всіх будівлях, парканах, дверях мерехтіли плакати, з яких переляканими очима блимали дівчина та двоє хлопців. Під фотороботами чорнів жирний напис: «Розшукуються небезпечні злочинці!».

Глава 7

— Мій дім за двадцять хвилин пішки звідси, — оголосила я, сидячи за кермом швидкомобіля, що стрімко котився повз знайомі будівлі.

— Добре, час висаджуватись, — відповів Франц, почісуючи підборіддя.

— Уже? — завагалась я.

— Ми ж не хочемо, аби нас вистежили миттю. Спочатку переслідувачі перетрушуватимуть околиці місця, де зоставлено мобіль, — хлопець замовк, ніби зважуючи наступну думку, а тоді гмикнув: — Зовсім не обов’язково, аби Охоронці здогадались, хто ми і куди прямуємо. Якщо вони ще не здогадались.

— Усе шкереберть, — сплюнув Яків.

— Не скигли, май совість, — огризнувся Франц.

І ми попростували вузькими вулицями поміж найсучасніших споруд. Їхні скляні, дзеркальні стіни, наче паростки, тяглися вгору, за хмари, до сонця.

Згодом ми підступили до кварталу з приватними будинками. Радісно та тривожно затріпотіло серце — уже близько.

Химерні котеджі виростали обабіч дороги. Ось — цілком прозорий, ось — з екранами замість стін, що вдень і вночі транслювали різноманітні канали і багатоголосся дикторів, а в наступному — всі комунікації винесені назовні. За рогом сховалася найскромніша хатина, що ніби сотні років тому належала моїй родині.