Розділ «Книга І. Десята каста»

— Цілком вірогідно. І що пропонуєш?

— Я пропоную, — озвався Яків. — Шукають двох хлопців та дівчину або бодай одну дівчину без супроводу, — він тихенько засміявся. — Що як перевдягти тебе в чоловіче вбрання, щоби не привертала зайвої уваги?

— Справді, у тебе надто помітна зовнішність, — хитро підморгнув Франц.

— Ой, годі вже, — я відмахнулася від нього. — Якове, думка слушна, але де мені взяти чоловічий одяг свого розміру? Ти і Франц — зависокі, а часу перешивати ваше шмаття просто немає. Буду як опудало.

— Це, звісно, проблема, — глузливо примружився чорнявець.

Я насупилась.

— Еврика! — загорлав Яків. — Візьмеш одежу мого тринадцятирічного брата Данко. Він поки що не встиг вимахати.

— Мені якось незручно, — забубоніла я.

— Слухай, він навіть не помітить, — умовляв хлопець.

Я зовсім не бажала перевдягатись у чуже чоловіче вбрання, та Яків мав рацію. Це могло зберегти життя не лише мені, а всім трьом.

— Ну гаразд, — буркнула неохоче.

— Доки ви тут обговорюєте деталі дрес-коду, перед нами стоїть серйозніше питання. Туди дістанемося на швидковантажівці, а назад як ви плануєте добиратися? — ввернув Франц.

— Дідько! Я про це навіть не задумався, — промимрив Яків.

— Я навіть не сумнівався, — перекривляв його колишній Обраний.

— Маєш ідеї? — спитала я. До голови зовсім нічого не лізло.

— Взагалі-то, так… — Франц чомусь затнувся. — Але не знаю, Ліко, як ти до цього поставишся… — нерішуче додав він.

— Давай-но, кажи, — я підозріло втупила в нього очі.

— Можливо, ти погодишся позичити нам щось із гардероба батька і сама вдягнешся в його вбрання? У гетто немає жодного синього костюму чи футболки… Якби ми вирядились як члени касти, могли б сісти у звичайний швидкобус, як це роблять усі, та спокійно доїхати аж до гетто, — він усе ще дивився невпевнено, хоча я посміхалась.

— Чудова пропозиція! Татові б сподобалось, — останні слова вимовила ледь чутно. — Більше того, я б на твоєму місці взяла ланцюжок. Якщо спинять, буде чим довести належність до касти. А Якову віддам матусин. Він досі схований у батьківській спальні в одній із її шухлядок…

Від шквалу болісних спогадів я враз перенеслася з теплої кімнати Знехтуваного в позасвіття. Постаті Франца та Якова втратили чіткість, розбилися на мільярди атомів, а тоді знову зібрались докупи.