Розділ «Книга І. Десята каста»

— Ну ти й ляпнув! — Яків пустив очі під лоба. — Звісно, ні. Є краща ідея.

— Наприклад?

Я тихцем спостерігала за їхніми дотепами та ледь уловимим суперництвом.

— Тільки це вкрай ризиковано та трохи по-дурному.

— Годі вже тягти кота за хвіст! — не витримав Франц.

— Увесь задум дещо… — я замовкла на мить, ніби підбираючи слово. — Карколомний.

— Отже, слухайте, — Яків почухав потилицю. — Коли Охоронці вивантажують новоприбулих, вони на певний час відключають системи безпеки, щоби дарма не витрачати дорогоцінну енергію. Я сам бачив! — обличчя хлопця виражало найвищу форму самовдоволення. Я ледь не пирхнула, однак в останній момент утрималась.

— Лише опускають двері у вантажний відсік, які з легкістю можна відчинити, — вів далі Яків. — Доки Знехтуваних розподілятимуть по комунах, ми нишком уліземо до швидкомобіля туди, де перевозили людей. Сигналізацію на зворотному шляху, гадаю, не вмикатимуть, адже сторожити вже нема кого. Охоронці проїдуть усю необхідну нам відстань, бо прямуватимуть до районів, де розташувались касти вищих категорій. Аби дістатися своєї території, їм доведеться проминути велетенський квартал Учених, що простягається майже від нашого гетто, далі на схід. На жаль, ви з батьком, наскільки я зрозумів з твоїх оповідей, жили на іншому боці кварталу. Якби ви мешкали десь поблизу Академії, можна було б помандрувати пішки по підземних тунелях, так, як ми свого часу потрапили сюди. Але ж до того ви з паном Ставроді, мабуть, довгенько мчали на швидкомобілі… — хлопець невпевнено скосив оком на мене.

— Якове, ти геній! — я радісно посміхнулась. Той зачервонівся, а тоді пильно глянув на мене. Здавалося, що він милувався, ледь не пестив бурштиновими очима. Настала моя черга зашарітися.

— Це все чудово, — відрубав Франц, — але як ми вийдемо зі швидкомобіля на швидкості 300 км на годину?

— Цього я не врахував, — засмутився крутько Яків.

— Я знаю, як. Це дуже просто! — скрикнула я. — Треба всього лише завчасно злити швидкопальне, тоді Охоронцям доведеться спинитися, аби заправитись. До того ж, коли паливо закінчується, швидкомобілі їдуть усе повільніше. Можна навіть не чекати заправки, зіскочивши, коли вантажівка почне пригальмовувати.

— А що як швидкопальне зійде нанівець раніше, ніж потрібно?

— Покладіться на мене. Усе-таки батько мав швидкомобіль. Окрім того, я — Учена. Розрахувати кількість, бодай і на око, — не проблема.

— Гляди, Ліко… Якщо схибиш, нас нашпигують кулями донесхочу, — гмикнув Франц.

Глава 6

Наступний швидкомобіль зі Знехтуваними мав прибути післязавтра. Ми з Францом та Яковом невтомно готувалися до мандрівки.

— Є ще одна невеличка деталь, — Франц звів погляд на мене, коли наступного вечора ми втрьох сиділи в його халабуді.

— Яка? — я важко зітхнула. Скрупульозний парубок завжди знаходив до чого доскіпатися.

— Коло твого будинку може чекати засідка. Охоронці сподіваються, що тобі рано чи пізно закортить навідатись додому.