Розділ «Книга І. Десята каста»

— Якове?! — вигукнули хором.

— Що ти тут робиш? — Франц суворо звів брови й між ними прорізався глибокий рів.

— Ну я… цей… проходив повз, — Яків затупцював на місці. — Вирішив зайти. А тут ви — сперечаєтесь, як дістатися кудись далеко в Мегаполіс…

— Якове! — я зробила великі очі і склала руки на грудях.

— Присягаюся, я не збирався підслуховувати! — зніяковів той. — Але ви самі винні! — він раптом перейшов у наступальну позицію. — Зненацька почали тісно спілкуватися, ховаєтесь десь по кутках, шепочетесь, — хлопець скривився. — А про старого друга забули, ніби я пусте місце.

Яків набурмосився.

— Гаразд. Що тобі відомо? — напосів Франц.

— Ви хочете навідатися до колишнього житла Ліки. Тільки я не второпаю для чого.

— Ліка вважає, що вбивства її батька та моєї сім’ї якось пов’язані. Якщо ми дізнаємось, чим займався Вчений перед загибеллю, можливо, це щось пояснить. Лише можливо, — колишній Обраний наголосив останнє слово, нишком глипнувши на мене.

Яків задумливо потер підборіддя, а тоді мовив:

— Я чудово пам’ятаю твою історію. І чесно кажучи, мені теж видається, що між «стратами» є певна схожість, — він замовк, а тоді ніби схаменувся і образливо додав: — Але я не допетраю, нащо ви це приховували!

— Не хотіли наражати тебе на небезпеку, — миролюбно відказала я.

— Небезпеку? — гигикнув Яків. — Чи я не бачив небезпеки? Тут вона на кожному кроці. Іду з вами, і крапка!

Ми з Францом перезирнулися, ховаючи усмішки. Нічого іншого від Якова й не чекали.

— Чи, може, не хочете мене брати? — досадливо спитав той. — Зібралися тут, бач, члени вищих каст!

— Припини, — втрутилась я. — Гаразд, якщо тобі так кортить…

Хлопець просяяв, а його обличчя аж залисніло від утіхи.

— Я недочув, чи ти справді згадав про якийсь транспорт, що можна відшукати в гетто? — примружився Франц.

— А то! Ви забули про вантажний швидкомобіль, що раз на два тижні доправляє у гетто партію Новознехтуваних. На відміну від машин, що вивозять продукти, меблі, тканини, посуд та інші речі, виготовлені нами, він стоїть на території близько години майже без нагляду, доки Охоронці розводять людей по комунах. Інший же транспорт хутенько пакує наші вироби й миттю покидає гетто.

— То й що? — Франц скептично підніс брову. — Пропонуєш поцупити швидковантажівку Охоронців?