Розділ «ХІІІ. У передчутті державного перевороту»

Ця тема була головною під час переговорів Б.Березовського і М.Бродського в Ізраїлі 10-11 вересня 2005 року. Звідси стають зрозумілими сподівання Юлії Тимошенко на те, що Віктор Ющенко все добре зважить і знову запропонує їй очолити та сформувати новий уряд. Про це вона безперестанку повторювала саме у дні “фінансового скандалу”.

В автора цих рядків складається враження, що Ю.Тимошенко разом із своїми найближчими соратниками просто шантажувала народного Президента. Після того, як він її відправив у відставку, аби повернутись у керівне крісло Юлія Володимирівна ладна була на все.

Досить красномовним є і такий факт. Платіжки Березовського з‘явилися в Інтернеті 13 вересня 2005 року, саме після того як була підписана Декларація єднання та співпраці заради майбутнього України. Це фактично була сформована нова більшість у парламенті, яка могла безболісно затвердити на посаді Прем’єр-міністра Юрія Єханурова. Проти цієї Декларації, як і проти Ю.Єханурова, категорично виступали Ю.Тимошенко та її фракція.

Дуже показовим є і те, що викид негативної інформації здійснювався через фракцію СДПУ(о), значна частина членів якої перейшла тоді у БЮТ. До речі, саме у цей час Віктор Медведчук заявив, що не виключає можливості створення в майбутньому парламенті опозиції разом із блоком Юлії Тимошенко. Просто так подібні заяви не робляться. І ще одне, досить суттєве доповнення. Питання дострокових виборів Президента України вперше озвучив один із лідерів СДПУ(о) Леонід Макарович Кравчук на засіданні Верховної Ради України 7 вересня 2005 року: “Я застерігаю революціонерів від влади: революція пожирає не лише ворогів, а й самих революціонерів. Пам’ятайте: Україна має досвід дострокових президентських виборів”. [42]

Нові скандали і погрози у таборі Президента сприйняли досить серйозно. У ці дні член фракції “Наша Україна” Ксенія Ляпіна навіть звернулася із запитом до Генпрокуратури, МВС і СБУ, в якому просила “вжити заходів для запобігання діям спрямованим на повалення конституційного ладу і Президента України”. Депутат заявила, що володіє інформацією про підготовку представниками бізнесово-політичної групи “антизаконних дій з метою усунення з поста всенародно обраного Президента України” [43]. У пресі навіть з‘явилися повідомлення, що до складу цієї групи входять Коломойський, Тимошенко, Медведчук і Березовський. [44]

Про плани державного перевороту повідомив громадськості і член фракції “Наша Україна” народний депутат України Олександр Морозов. Його стаття в “Українській правді” від 19 вересня 2005 року так і називалася “Передчуття державного перевороту”. Подаю найбільш цікаву її частину:

“Події останніх днів прямо та опосередковано вказують на те, що Юлія Тимошенко не хоче чекати парламентських виборів 2006 року. Вона має намір захопити всю повноту влади прямо зараз – шляхом державного перевороту й відмови Віктора Ющенка від посади президента країни. Маючи деякий досвід щодо “стратегії” Юлії Володимирівни, можна з високим ступенем точності прогнозувати послідовність її дій.

Перший етап. Масштабна дискредитація президента за допомогою “платіжок Березовського”, “доказів” того, що Ющенка насправді не було отруєно, пікантних аудіофайлів із приватних колекцій екс-голови СБУ Турчинова. Цей етап уже почався.

Другий етап. Спроба заблокувати затвердження Юрія Єханурова на посту прем’єр-міністра. За деякими даними, Юлія Володимирівна вже заручилася підтримкою 215 депутатів, які не підтримають Єханурова. Тим, чиїх голосів бракує, пропонуються будь-які гроші й не тільки – аби лише прокотити Юрія Івановича й тим самим показати, що парламент не підтримує президента, а виходить, у країні має місце справжня криза влади й Україна некерована.

Якщо нового прем’єра не затвердять, БЮТ і “супутники” порушують питання про негайне – вже з 1 жовтня – введення в дію політреформи, що нібито дозволить “підстрахувати” політичну систему країни в умовах часткової недієздатності існуючої виконавчої влади.

Третій етап. “Антиєханурівська” коаліція в парламенті плавно перетвориться на “альянс за імпічмент президента”. Тимошенко готова до союзу з нещодавніми ворогами – представниками учорашньої влади – заради досягнення мети: ініціювати формальну процедуру відсторонення президента від влади. Як відомо, для внесення питання про імпічмент до порядку денного потрібно 226 голосів з 450. Екс-прем’єр сподівається одержати підтримку близько 250 депутатів.

Четвертий етап. Не чекаючи завершення процедури імпічменту (який за чинним законодавством провести практично неможливо), Тимошенко звертається прямо до народу. Її прихильники (буде потрібно 20-25 тисяч осіб) збираються на честь річниці Помаранчевої революції й блокують будинок секретаріату президента на Банковій вулиці, Кабінет Міністрів і дачу Ющенка.

Далі, відповідно до сценарію екс-прем'єра, Віктор Ющенко, втративши політичну ініціативу, змушений буде погодитися з вимогами Тимошенко. А вимоги, швидше за все, виявляться наступними: “м'який варіант” – негайне повернення її в крісло прем'єра з форсованим проведенням політичної реформи, що припускає перехід багатьох президентських повноважень до глави уряду; “жорсткий варіант” – дострокові президентські вибори наприкінці поточного – початку наступного року.

Не дивно, якщо завтра ми довідаємося, що Юлія Володимирівна хоче спровокувати власний арешт. На дві-три доби, щоб розбудити народне збурювання діями чергової “злочинної влади”. Дуже сподіваюся, що нинішня влада не піддасться на провокацію і не спокуситься на волю головної опозиціонерки.

Крім того, з погляду Юлії Володимирівни і її бойових товаришів, зараз ідеальна ситуація для інсценування усіляких замахів на її життя і, знову ж, викликаних цим народних збурень.

Той, хто думає, що подібний сценарій нереалістичний, глибоко помиляється. Не треба забувати, що Юлія Тимошенко вміє йти до самого кінця, оскільки в неї немає ніяких обмежень – ні політичних, ні моральних. А інвестиції в проект “Імпічмент Ющенко” уже зроблені, і чималі”. [45]

У дні фінансового скандалу, пов’язаного із грошима Б.Березовського та можливим імпічментом дуже близький до Юлії Тимошенко, респектабельний київський тижневик “Дзеркало тижня” із жалем писав, що після президентських виборів “ні у стінах Кабміну, ні в приміщенні секретаріату; Президента, ні в інших державних установах послідовників Березовського помічено не було” [46]. Це є доказом того, що Борису Абрамовичу, навіть якщо він і допомагав Помаранчевій революції, нова українська влада не дала жодних преференцій, які можна було би використати проти Віктора Ющенка.

Поруч з цим варто нагадати такий факт. На час інавгурації Президента України В.Ющенка, кожному з близьких членів його команди було надано певну кількість запрошень у своєрідну VIP-зону поблизу монумента Незалежності. Юлія Тимошенко привела із собою двадцять дві особи. Восьмеро з них – це дружина Бориса Березовського і сім її охоронців. [47] Цей факт дуже багато про що говорить. Це одне. І друге, під час лютневої 2006 року поїздки Ю.Тимошенко у Лондон, тамтешній житель Борис Березовський запропонував їй зустрітися для обговорення деяких речей. Юлія Володимирівна від такої зустрічі відмовилася. Чому? Де логіка у її діях? Невже відмовилась лише з огляду на теперішню виборчу кампанію в Україні?