– Кого ж думка брати? – пита Грицько.
А Христя аж уха наставила.
– Тодi побачиш... Кажи: чи пiдеш?
– Та бог же його знає. Може, ти мене заведеш у такий двiр, що й коляки скуштую...
Усi засмiялися.
– Та в такий же то й думка завести, – жартує Чiпка, – бо однак тобi нiхто бокiв не мне... Христi б, як жiнцi, годилося... Та що ж, коли вона така добра вдалася, що нiколи й слова насторч не скаже!
– Та годi вже тобi жартувати. Кажи справдi: кого задумав брати? – допитується Христя.
– А хочеться знати? хочеться?
– Авжеж, хочеться...
– Ну, хай же кортить, коли хочеться...
– Ну-бо, кажи; а то й Грицька у старости не пущу.
– Та я й сам не пiду, коли не скаже.
– Нiчого вже з вами робити, – каже Чiпка:– треба признатися... Знаєте Гудзiвку?
– Яку? Одарку? – питає Христя.
– Нi, Галю.
– Яку це? – питає Грицько, роздумуючи.
– Москалеву дочку... того москаля, що на хуторi живе.
– Не зна-ю, – одмовляє з протягом Христя. – От, дивись: i потелiпався ж на хутiр шукати, буцiм у селi дiвчат трохи!.. I чого його туди понесло?!
– Понесло... – усмiхаючись, каже Чiпка. – Так кажи, Грицьку, чи пiдеш?
– На коли?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Хіба ревуть воли, як ясла повні » автора Мирний Панас на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ЧАСТИНА ЧЕТВЕРТА“ на сторінці 25. Приємного читання.