TextBook – Та воно, бач, нiчого... Яке тiльки ваше життя буде?.. Не з ними ж тобi жити, а з жiнкою.
– А коли не будет слушаться – ефто на што? – i показав кулака.
Чiпку пройняв наскрiзь страх i холод.
– Сидоре!.. не губи душi!.. бовкнув Чiпка зопалу, та й сам схаменувся, – та було вже пiзно.
– Какой души? – питає здивований Сидiр.
«Виручай, милий боже!» – подумав Чiпка – i голосно промовив:
– Вона тебе не кохає... Ми з нею давно знаємось, та...
– Может быть, хочешь, чтобы я уступил тебе? – перебив його Сидiр. – Не, брат: не бывать ефтому!
– Ти, як москаль, брате-Сидоре, всюди вештаєшся, всюди ходиш з полком, – ти собi знайдеш десь кращу...
– Да что ты, брат? Ведь я издержался... Четвертную фельдфебелю дал, пятидесятирублевку ротному, штобы только позволил; да еще покупок сделал рублев на пятьдесят...
– Я тобi, коли хоч, удвоє верну...
– Да как же, братец? Ведь меня спросят: почему не женился? тогда что?
– Скажи, що розiйшлися... Молода недужа, або що... Уваж, Сидоре! Прошу тебе: уваж!.. зараз i грошi дам.
– Да ано, брат, так... Только – как же быть-то?.. ты разве с нею – таво?
– Та, кажу ж тобi, ми з нею давно покохалися... Вона менi й сказала: як вiддадуть за тебе, – сама на себе руки наложе...
– Ишь-ты!!. еще отвечать придется...
– Егеж... не губи, Сидоре, душi!.. Я знаю: ти чоловiк добрий...
– А что же я ему-то скажу, отцу?
– Сплети що... Скажеш: походу дожидають: через те й не дозволено. А я вже, брате, вдобавок замогоричу хоч i всю вашу роту... щоб мовчали...
– Нешто так?.. Пожалуй... – роздумуючи, згоджується Сидiр.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Хіба ревуть воли, як ясла повні » автора Мирний Панас на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ЧАСТИНА ЧЕТВЕРТА“ на сторінці 20. Приємного читання.