TextBook Клуня стояла оддалеки. Треба було переходити до хати через пустиння. Тут вони стрiли метку москалiв, котрi йшли до пивницi випити пива. В той час уже добре смеркалося. Вони поздоровкались з москалями i швиденько поминули їх. Коли це – щось ударило Чiпку ззаду по плечi.
– Здоров, Чiпко!
Чiпка оглянувся – Сидiр.
– А-а, здоров, Сидоре!
– Куда ефто вы? – питає Сидiр.
– Та тебе шукаємо, – одказав Чiпка.
– Ну, вот i хорошо. Пайдем вместе пива выпьем.
– Ви ж iдiть собi, а я пiду спати, – каже, одрiзняючись, Лушня.
Чiпка пiшов з москалями.
– Сидоре! я до тебе маю дiло, – каже Чiпка, коли вже пiдпили трохи.
– Какое? говори!
– Та... – мнучись, одказує Чiпка: – люди чужi...
– Говори-говори: ото, брат, свои.
– Та хоч i свої, та не можна...
– Ну, пойдем походим. Вы, братцы, обождите. Я – сичась, – обернувся Сидiр до москалiв. Вийшли вони удвох з хати, почали ходити по пустошi, кругом пивницi. Нiч уже зовсiм налягла на землю, а в додаток ще й туман пiднiмався. Було темно й вогко. Чiпка почув, що в його якось страшно затiпалось серце, мов ще нiколи так не билося; у грудях спирало дух, важко було дихати... «Що – як не схоче?» – думав вiн. Серце в його хололо; вiн не знав, з якого боку пiдступити до Сидора.
– Ну, что ж ты? – не видержав Сидiр.
– Та бач, Сидоре... Я чув – ти женишся...
– Да. А что?
– Та, кажуть, либонь молода не хоче...
– Как, не хочет?.. Да что молода, коли отец с матерью слово дали!.. Что же ей еще?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Хіба ревуть воли, як ясла повні » автора Мирний Панас на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ЧАСТИНА ЧЕТВЕРТА“ на сторінці 19. Приємного читання.