– Боже тобi поможи, сину! Тiльки – навiщо ти на зиму її купиш? Чим її прогодуємо?
– Та вже знайдемо чимсь.
Знявся Чiпка пiсля раннього обiду, пiшов... тiльки не в Омельник, а прямiсiнько до Гудзя на хутiр.
Прийшов до двору, всюди позачиняно, позапирано. Почав Чiпка дьоргати хвiртку, хвiртка була заперта. Двi собаки кинулось до ворiт, брязкаючи цепами.
– Хто там? – гукав голос з двору.
– Це я! Одчинiть!
– Хто – я?
– Чи дядько Максим дома?
– Нi, нема.
– А де ж?
– Поїхали в Омельник на ярмарок.
– А тiтка Явдоха?
– Та й мати ж з ними.
– То це ти, Галю? – пiзнав її Чiпка по голосу.
– А ти хто?
– Та вiдчиняй уже, тодi побачиш!
Пiзнала й Галя Чiпку; хутенько побiгла до хвiртки, одщепнула.
– Чого це ти прийшов?
– Тебе одвiдати... як поживаєш, моя горличко? Галя мовчала. Глянув на неї Чiпка та й здивувався: пожовкла, з лиця спала, зморщилась...
– Що з тобою, Галю? – аж скрикнув. – На тобi лиця не знать... Ти недужа?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Хіба ревуть воли, як ясла повні » автора Мирний Панас на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ЧАСТИНА ЧЕТВЕРТА“ на сторінці 11. Приємного читання.