Розділ «ЧАСТИНА ТРЕТЯ»

Чiпка справдi чув про Пороха: пiщани хвалилися, що Порох не раз писав прошенiє, кому треба. Чiпка задержався – i ще раз обдивився Пороха.

– Ну, отже, тобi за твою неймовiрнiсть, – пристає Порох, узявшись у боки, – щоб ти на другий раз знав Пороха, дурно тобi напишу!

«Чи йти, чи нi?» – подумав Чiпка.

– Слухай, ходiм!

Чiпка повернув за Порохом у двiр.

– Я це тiльки тобi дурно пишу, – проказував Порох, iдучи вперед, – вперше зроду пишу дурно! За те ти менi хоч могоричу купи.

– Добре, – одказав Чiпка.

– То он, дивись, пляшка над хатою висить, – показав Порох через дорогу: то – шинок... Пiди могоричу принеси!

Чiпка повернув до шинку; Порох пiшов у хату. Незабаром Чiпка вернувся з пляшкою горiлки в руках. Порох стрiв його на порозi, ввiв у хату.

Хата вдарила Чiпцi в вiчi своєю неохайнiстю. Стiни пооблупуванi, чорнi, аж поцвiли; долiвка була колись на помостi, – тепер тiльки недоколотi пiд стiнами дошки про те нагадували; посеред хати вибої, повнi смiття; вiкна темнi, аж чорнувато-зеленi, пропускали в хату якийсь темний свiт. Гидко, непривiтної У самому кутку, на покутi, стояв невеличкий стiл з двох дощок, на палець одна од другої...

– Здоровi в хату! – привiтавсь Чiпка.

– Здоров, здоров, – весело задрiботiв Порох. – Сiдай! – i ткнув пальцем на тринiжок, що стояв коло столу, а сам метнувся до груби.

У хатi була панська груба. Порох одчинив дверцi, вийняв звiдти чарку i краєць черствого хлiба, покаляного в попiл.

– Оце приходиться ховатись од проклятої сарани з святим хлiбом! – задрiботiв Порох. – Як та прожра жре! не заховай тiльки... Засох трохи, та сiлькiсь... Покалявся... – i почав хлiб обдувати та обтирати...

– А де ж горiлка? – обернувся до Чiпки. Чiпка пiдвiвся, щоб дiстати: вiн поставив пляшку в кутку коло порога.

– Сиди, сиди! – защебетав Порох, наглядiвши горiлку. – Я сам! Я сам!

Узяв вiн пляшку, налив чарку, вилив у рот. Кутуляв, кутуляв, розводивши якось чудно очима, ковтнув, поплямкав; знову налив чарку, i знову вилив у рот, закутуляв, ковтнув...

– Хто се давав? – спитав пiсля другої.

– Жидiвка.

– То-то, чортова душа, поганої дала!.. От, гаспидська Ривка! Ще-таки Оврам совiснiше, а що вже Ривка... Ось покуштуй!