Розділ «ЧАСТИНА ТРЕТЯ»

– Чого тобi до секретаря? – сам себе здержуючи, пита чоловiк. – Секретар таких, як ти, не приймає... А коли чого треба, то й я тобi напишу... Що в тебе за дiло? – приставав вiн до Чiпки.

– Та дiло, бачте, ось яке...

I давай Чiпка викладати свою пригоду.

– Так... еге... треба справки наводити... копiї брати... – понуро дивлячись, як великий дока в цьому дiлi, одрубував чоловiк. – Треба прошенiе... еге... так-так... Так i напишемо... А грошi ж у тебе є? – спитав вiн i глянув прямо в вiчi Чiпцi.

– А багато на те треба? – вивiря Чiпка.

– Та рублiв п’ять на перший раз треба... А там – побачимо, що буде: чи можна вести дiло, чи, може, наплювати...

Чiпка стояв i роздумував: чи не бреше вiн? он на йому яка лиха одежинка! Може, хоче видурити грошi... Бач: п’ять рублiв, щоб тiльки дознатися... всi грошi на те тiльки, щоб знати: чи можна вести дiло, чи не можна?.. Ото здирство!..

– Ну, так ходiм до хати...

– Нi... – зам’явся Чiпка: – прощавайте!

– Слухай!.. постой!.. Чув?.. постой!

Чiпка став.

– Знаєш що? Я тобi за три карбованцi напишу...

– Не хочу, спасибi вам, – та й iде далi.

– Постой! постой! – спиня його чоловiк. – Як ти прозиваєшся?

– Варениченко.

– Ти козак чи хто?

– Мiй батько москаль.

– Ага... От, бач, i на бумагу не треба, – на простiй напишу... Хоч? за рубля напишу! Нiхто тобi за рубля не напише, а я напишу...

– Та бог з вами! – одгрiбавсь Чiпка, не рад, що й зачепив таку причепу.

– Ти думаєш, я тебе одурюю?.. Нi, ще Василь Порох нiкого не обдурював... Ти чув про Пороха? Через Пороха й секретаревi твоєму не раз доставалося!