TextBook – Ну, хоч три карбованцi на нас трьох! Хай уже Чiпка подарував – його воля...
– Добре... Нехай же, я втретє вернуся, то й привезу. Тiльки прохатиму вас – помогти молотити.
– Молотити? – весело скрикнув Лушня. – Добре! Що там нам його молотити? Аби господь дав годинку, то ми його вчотирьох за день зоб’ємо!
– То я ще й могоричу поставлю, – домовляв Грицько.
– Добре, дядьку!.. Добре!
Грицько поїхав, Лушня вернувся до гурту веселий. З радощiв вiн штовхнув Матню, котрий прослав пiд стiжком кiлька снопiв, лiг, укрився теж снопом, та збирався вже заснути.
– Не штовхайся! тут i так бiк болить за хлiбом, – одмовив Матня.
– Не бiйсь! не вiзьме лиха година бока, хiба, може, вiд горiлки прогниє, – каже Пацюк.
– Од тiєї, що за хлiб вип’ємо?
– Може, й од тiєї! – вставив Лушня.
Чiпка не дослухався до їх розмови. Вiн ходив собi поза стогами та пiдгрiбав, що набили, перекладаючи хлiб на вози.
Лушня моргнув на товариство: не журiться, мов!
– Погуляємо? – запитали тi стиха. Лушня мотнув головою: егеж, мов!
– А скiльки? – пита Матня.
– Три карбованцi.
– Мало, – каже Пацюк.
– З червивої собаки що урвати, то урвати – хоч клочок шерстi! – утiшив Лушня.
Вернувся Грицько втретє, привiз грошi, забрав останнiй хлiб. Як наложили вози, Лушня й каже:
– Ну тепер, дядьку Грицьку, хоч i могоричу!
– Та ходiмо вже: забiжимо до Гальки, вип’ємо по осьмушцi.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Хіба ревуть воли, як ясла повні » автора Мирний Панас на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ЧАСТИНА ТРЕТЯ“ на сторінці 35. Приємного читання.