Розділ «ЧАСТИНА ТРЕТЯ»

– Отак, як бач!

– Чому ж ти хоч вiкон не повставляєш? Холоди находять.

– Доброго молодця кров грiє, – одмовив за Чiпку Лушня.

Чiпка вийшов у сiни одчинити дверi. Лушня став будити товариство.

– Уставайте, братця, грошей лiчити!

– Яких грошей?

– Чiпка продав хлiб.

– Кому продав?

– Чупруненковi Грицьковi...

– А дорого?

– Не знаю.

Пацюк та Матня попiдводились, терли спросоння очi, позiхали.

– Я, мабуть, недоспав, – каже Матня, – бо голова щось болить. – I знову лiг.

– Тим тебе й обдуло, як бокла, – докоряв Лушня. На той час Чiпка увiйшов у хату.

– Ходiмо, братця, поможемо чоловiковi хлiба набирати, – каже до товаришiв.

– Ходiмо. Чув, Якиме? Вставай, та ходiм! – гукнув Лушня. – Зате ввечерi – он як погуляємо!!

Пацюк зараз послухав, а Матня пiдвiвся, давай знову протирати очi та потягатись. А далi – й вiн, нехотя, встав; усi разом потягли до стогiв.

Два подає, два на вози складає. Навантажили обидва вози, придавили рублем, ушнурували як слiд, по-хазяйськи. Поїхав Грицько.

– А за що продав, Чiпко? – питає Лушня.

– Нi за що.